Вперед, Мустафа!

Для когось несподіваною видалася поява у списку блоку Петра Порошенка до Верховної Ради кандидатур журналістів Мустафи Найєма та Сергія Лещенка. Для мене - давно очікуваною.

Власне, ці та інші відомі журналісти мали би бути у списках політсил ще на минулих виборах, якби ті сили були дійсно реформаторськими. А так взяли тільки Миколу Княжицького, що давно не є журналістом, а бізнесменом від медіа. Та ще й скандальним, як виявилося, через його оборудки. Журналістів же чистих, так би мовити, політики до себе не взяли. Між тим, журналістика - це відверта політика, хто б що не говорив.

І хто, як не журналісти, найбільш підготовлені до політичної роботи? Може, масажисти і водії Ахмєтки - сепаратки, Єфремки- регіоналки, Корлєвської - "копанки" чи Борі Колєснікова - "хюндайки"? І чомусь проти цих персон, заведених у Верховну Раду голосувати за командою рукоблуда Чечетова, ніхто не протестував? Може, через те, що тих не знають, ахмєток бояться, а ось журналістів товкти можна...

З Мустафою Найємом я познайомився несподівано - мені пощастило потрапити, як редактору незалежної газети "Сіверщина", до США і з України ми були тільки вдвох з Мустафою. Перша зустріч в Борисполі показала, що він не тільки малий (телевізор завжди вивищує людину), але й позбавлений столичної пихи. Адже хто я для нього - дядько з провінції, який плутається не тільки в англійській мові (я її практично й не знаю, аж працівник консульського відділу дивувався як це я в Америці три тижні житиму), але й багатьох побутових речах великого світу. Скажімо, якби не Мустафа, то у франкфурському аеропорту, який є окремим містечком, я б просто заблукав...

Та це, звісно, дрібниці. Спілкуючись із працівниками Державного департаменту, бомжами у Портланді, професорами університету штату Теннесі (загнав у кут питаннями про Афганістан і політику США там), журналістами у Нью- Йорку, Мустафа показав себе не тільки таким живчиком, що вертиться скрізь, і підтримує розмову по ділу. Але - людиною із загостреним почуттям справедливості.

Перший епізод. Ідальня для бомжів у Портланді. Вони там смердять так само, як і наші. За задумом Держдепу ми повинні були побачити всяку Америку, в тому числі і таку. Ми не просто дивилися - ми як волонтери, допомагали відбувати їм вечерю. Мустафа, як знавець мови, прибирав об'їдки зі столів. Коли все закінчилося, каже: "Я би з ними поговорив кілька годин - такі цікаві люди є!".

На зустрічі з відомим журналістом Бобом Вудсвортом (автором розслідування "уотергейтського скандалу" і 11 книг - бестселерів, остання з яких "Війни Обами"), Мустафа запитав: "Як нам бути, коли нас, журналістів, які намагаються розслідувати корупцію тощо, називають наївними?". Старий Боб махнув рукою: "Не переживайте - мене і гірше називали!".

...Я знаю, що згодом буду критикувати народного депутата Мустафу Найєма, бо він, як людина неукраїнського походження, не завжди відчуватиме тонкощі українського болю, що з нього виникає політика. Знаю, що він, як людина світу, буде орієнтуватися більше за світові столиці, а не на сільську мою Україну. Але я знаю, що він порядна людина. А це в політиці дорого коштує.

Василь ЧЕПУРНИЙ

На фото: Мустафа Найєм готується виступати в Державному департаменті США ( я скромно ззаду підказую )