Головна › Новини › ПОГЛЯД
Вогонь і попіл
31-Бер-18 289 0.0 0
Чіпко, непохитно тримаємося вишиваних традицій. У вишневих садках, при макітрах з варениками, під тягучу думу, вибиваємо свої чумацькі люльки і ритуально посипаємо голови попелом. Бо є чим... Вкрадена мова, церква, наша історія разом з нашими князями і князівнами. Зруйнована Січ. Смуток Руїни. Придушена Гайдамаччина. Дим і попіл Батурина. Поразка під Полтавою. Тарасів Арал. Біль Крутів. Падіння Центральної Ради. Гарцювання Муравйова в Києві. Розкуркулення. Голодомор. Трагедія Карпатської України. Розгром УПА. Нищення Соловками. Прогавлений час незалежності. Іловайський котел. Спалені надії Майданів. Спалені плани Надії...

Попіл, попіл, попіл… Але стоп! Попелу немає без вогню. Був же й вогонь! Вогонь повстань, спротиву і смертної боротьби. Був і є.

Наче для нас, колишніх, і для нас, теперішніх, адресовані слова Густава Малєра: «Традиції – це передача вогню, а не поклоніння попелу».
То хто ж ми – люди попелу чи вогню?!

(Малюнок Рене Маґріта "Цієї люльки немає". Вона тільки в нашій уяві, в нашій голові...)

"Збирання попілинок".

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ



Теги:традиції, національна пам'ять, Мирослав Дочинець, українська література


Читайте також



Коментарі (0)
avatar