реклама партнерів:
Головна › Новини › ЕКОЛОГІЯ

Водохреща у болоті

Сьогоднішнє свято, окрім суто християнського сприйняття, очевидно має і певні язичницькі риси - вшанування води, як джерела життя.

Колись, зі слів діда, мій прапрадід, що служив у "лісовій стражі" у Центральному Поліссі, приходив на це свято до церкви із рушницею. Щоб за давнім козацьким звичаєм (описаним у Яворницького), "урочисто" постріляти у повітря на церковному подвір'ї після відправи.

Я ж сьогодні до церкви із рушницею не пішов, а помандрував на світанку вглиб заповідного болотяного масиву до витоків річки Міші. І вчергове впевнився, що справи у болота кепські.Вода є, але її рівень недостатній.Тож територія інтенсивно заростає лозами.

Замість відкритого болота, на площі понад 1 тис. га розкинулися майже суцільні чагарники. Місцевість тепер дуже нагадує класичний буш або савану, тільки холодну і вологу - так само немає повноцінних дерев, а лише трави та густі кущі. Місцями, де води більше - утворилося щось подібне до мангрових лісів. Навіть дихальні корені звисають зі стовбурів.

Щоб тут продертися доводиться, ніби у справжньому буші, пускати у хід великий ніж "Bushmen Bowie", насадавши його на довгий держак та перетворивши на гібрид мачете і списа.

Звичайно носорогів та буйволів у цьому буші я так і не зустрів, але сліди лосів, кабанів та вовків зустрічав повсюдно. Цим тваринам заростання болота лише на руку. Адже яка нормальна людина наважиться турбувати їх у таких нетрях?.

Андрій САГАЙДАК



Теги:Полісся, Андрій Сагайдак, Болото, зима


Читайте також






Коментарі (0)
avatar