Влада проти Залужного
Інформаційна війна в нас іде не тільки проти росії, але й дедалі частіше — проти своїх. Ось черговий епізод: телеграм-канали, афілійовані з владою, розганяють цитату, яку Залужний ніколи не говорив. Начебто він сказав, що Україні не варто сподіватися на повернення кордонів 1991 року.
Звучить як зрада, і саме тому чудово лягає в потрібний наратив. Тільки є одна деталь — він цього не казав.
Ось оригінальна цитата зі слів Залужного:
"Сподіваюся, що в цьому залі вже немає людей, які ще сподіваються на якесь диво чи чудо, на якогось білого лебедя, який до України принесе мир, кордони 1991 чи 2022 року і після цього буде велике щастя. На мою особисту думку, що поки у противника є ресурси, сили і засоби завдавати удари по нашій території та робити спроби окремих наступальних дій".
Залужний сказав про інше. Про те, що не варто чекати дива — ні в політиці, ні на фронті. Не прилетить "білий лебідь" і не поверне нам кордони одним рухом крила. Не буде чуда — буде робота по знищенню ворога, важка, постійна, виснажлива. Дронами, технологіями, інтелектом.
Але хто там слухає? Замість осмислення — виривання з контексту, замість аналізу — фальшива сенсація. Замість турботи про єдність суспільства — дріб’язкове зведення рахунків з політичним конкурентом. Бо ж страшно: він має авторитет, він не мовчить, він досі впливає, а це вже загроза не державі, а загроза системі.
І тому йому приписують не сказане. Комусь дуже хочеться, щоб той, хто справді уособлює армію, став непопулярним. Щоб патріот почав виглядати як цинік, щоб генерал здавався зрадником.
Проте проблема не в перекрученій фразі, а в хворобливому бажанні влади позбутися будь-якої альтернативної думки. Навіть якщо вона озвучена людиною, яка заплатила за право її мати вірним служінням українському народу та роками виснажливої війни.
Насправді ж Залужний говорить не про капітуляцію, а про те, що перемога — це не інформаційний марафон на сподівання, а повсякденна, системна робота. І диво тут не буде сценарієм, а буде саме тією важкою роботою, про яку постійно говорить Залужний.
Дмитро БИКОВ
Звучить як зрада, і саме тому чудово лягає в потрібний наратив. Тільки є одна деталь — він цього не казав.
Ось оригінальна цитата зі слів Залужного:
"Сподіваюся, що в цьому залі вже немає людей, які ще сподіваються на якесь диво чи чудо, на якогось білого лебедя, який до України принесе мир, кордони 1991 чи 2022 року і після цього буде велике щастя. На мою особисту думку, що поки у противника є ресурси, сили і засоби завдавати удари по нашій території та робити спроби окремих наступальних дій".
Залужний сказав про інше. Про те, що не варто чекати дива — ні в політиці, ні на фронті. Не прилетить "білий лебідь" і не поверне нам кордони одним рухом крила. Не буде чуда — буде робота по знищенню ворога, важка, постійна, виснажлива. Дронами, технологіями, інтелектом.
Але хто там слухає? Замість осмислення — виривання з контексту, замість аналізу — фальшива сенсація. Замість турботи про єдність суспільства — дріб’язкове зведення рахунків з політичним конкурентом. Бо ж страшно: він має авторитет, він не мовчить, він досі впливає, а це вже загроза не державі, а загроза системі.
І тому йому приписують не сказане. Комусь дуже хочеться, щоб той, хто справді уособлює армію, став непопулярним. Щоб патріот почав виглядати як цинік, щоб генерал здавався зрадником.
Проте проблема не в перекрученій фразі, а в хворобливому бажанні влади позбутися будь-якої альтернативної думки. Навіть якщо вона озвучена людиною, яка заплатила за право її мати вірним служінням українському народу та роками виснажливої війни.
Насправді ж Залужний говорить не про капітуляцію, а про те, що перемога — це не інформаційний марафон на сподівання, а повсякденна, системна робота. І диво тут не буде сценарієм, а буде саме тією важкою роботою, про яку постійно говорить Залужний.
Дмитро БИКОВ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |