Джонсон згоден із Залужним: НАТО застаріло
Борис Джонсон підтримав Залужного, який каже: якщо НАТО поки політично недоступне - будуймо іншу систему колективної безпеки.
При цьому ми бачимо, що позиція ОП інша: дочекаймося наступного саміту, наступної декларації, наступної обіцянки.
Залужний дивиться на карту. ОП - на рейтинги.
Саме тому пропозиція Залужного щодо союзу JEF значно серйозніша, ніж її намагаються подати. JEF — це Велика Британія, країни Балтії, Скандинавія та Нідерланди. Держави, які не просто співчувають Україні, а чудово розуміють: якщо росію не зупинити тут, наступною лінією оборони стане вже їхня територія.
Тому JEF може стати не «запасним НАТО», а одним із практичних контурів майбутньої європейської системи стримування росії. І головне, що Залужний не просто придумав красиву концепцію, а систематично втілює її в життя.
Працюючи послом у Великій Британії, він послідовно розвивав саме цей напрям. У листопаді 2025 року Україна стала партнером JEF із розширеними можливостями.Тобто людина, яку президент свого часу звільнив з посади головнокомандувача, сьогодні продовжує реалізовувати стратегічні ідеї вже на дипломатичному рівні.
І ось тут виникає незручне питання. А де аналогічна стратегія у президентської команди? Де українська архітектура безпеки на десятиліття? Де план, який працюватиме незалежно від того, хто завтра сидітиме у Білому домі, Брюсселі чи на Банковій? Замість цього ми регулярно отримуємо від влади політичний маркетинг, боротьбу за інформаційний порядок денний і спроби переконати суспільство, що чергова декларація вже майже гарантія безпеки.
Але війна дуже поганий консультант з політичного піару. Вона швидко відрізняє справжню гарантію від обіцянок і стратегію від красивої промови.
Саме тому слова Бориса Джонсона про те, що Залужний цілком правий, важливі. Бо йдеться вже не про думки прихильників генерала, а про те, що його концепція поступово отримує підтримку тих, хто реально формує європейську безпеку.
І тут найбільший парадокс. Поки Банкова намагається контролювати сьогодення, Залужний працює над тим, якою буде Україна після війни. Поки одні будують вертикаль влади інші будують горизонталь союзів. Поки одні шукають, кого призначити, інші шукають, з ким об’єднатися.
І, можливо, саме тому Залужний так дратує політичну систему української влади. Бо людина, яка мислить категоріями держави, війни та безпеки на десятиліття, неминуче виглядає чужорідним тілом у системі, яка звикла мислити категоріями кадрового контролю, рейтингів і наступного інформаційного приводу.
А історія, як правило, залишає по собі не інформаційні приводи, вона залишає архітектуру.
Дмитро БИКОВ
При цьому ми бачимо, що позиція ОП інша: дочекаймося наступного саміту, наступної декларації, наступної обіцянки.
Залужний дивиться на карту. ОП - на рейтинги.
Саме тому пропозиція Залужного щодо союзу JEF значно серйозніша, ніж її намагаються подати. JEF — це Велика Британія, країни Балтії, Скандинавія та Нідерланди. Держави, які не просто співчувають Україні, а чудово розуміють: якщо росію не зупинити тут, наступною лінією оборони стане вже їхня територія.
Тому JEF може стати не «запасним НАТО», а одним із практичних контурів майбутньої європейської системи стримування росії. І головне, що Залужний не просто придумав красиву концепцію, а систематично втілює її в життя.
Працюючи послом у Великій Британії, він послідовно розвивав саме цей напрям. У листопаді 2025 року Україна стала партнером JEF із розширеними можливостями.Тобто людина, яку президент свого часу звільнив з посади головнокомандувача, сьогодні продовжує реалізовувати стратегічні ідеї вже на дипломатичному рівні.
І ось тут виникає незручне питання. А де аналогічна стратегія у президентської команди? Де українська архітектура безпеки на десятиліття? Де план, який працюватиме незалежно від того, хто завтра сидітиме у Білому домі, Брюсселі чи на Банковій? Замість цього ми регулярно отримуємо від влади політичний маркетинг, боротьбу за інформаційний порядок денний і спроби переконати суспільство, що чергова декларація вже майже гарантія безпеки.
Але війна дуже поганий консультант з політичного піару. Вона швидко відрізняє справжню гарантію від обіцянок і стратегію від красивої промови.
Саме тому слова Бориса Джонсона про те, що Залужний цілком правий, важливі. Бо йдеться вже не про думки прихильників генерала, а про те, що його концепція поступово отримує підтримку тих, хто реально формує європейську безпеку.
І тут найбільший парадокс. Поки Банкова намагається контролювати сьогодення, Залужний працює над тим, якою буде Україна після війни. Поки одні будують вертикаль влади інші будують горизонталь союзів. Поки одні шукають, кого призначити, інші шукають, з ким об’єднатися.
І, можливо, саме тому Залужний так дратує політичну систему української влади. Бо людина, яка мислить категоріями держави, війни та безпеки на десятиліття, неминуче виглядає чужорідним тілом у системі, яка звикла мислити категоріями кадрового контролю, рейтингів і наступного інформаційного приводу.
А історія, як правило, залишає по собі не інформаційні приводи, вона залишає архітектуру.
Дмитро БИКОВ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |