Виставка поїде в Нідерланди
Біля Катерининської церкви у Чернігові, просто неба, відкрито виставку, підготовлену українцями на кошти нідерландців – вона про російське вторгнення у Чернігівську та Городнянську громади минулої весни.
Кадри, що вже стають історією, зафіксували жорстокість російських окупантів і жахливі переживання мирних українців, які, проте, вистояли під натиском рашистів. Тести, що подані двома мовами, це свідчення конкретних українців, які дали покази, що повинні бути і на майбутньому міжнародному суді.
На відкритті виставки Есселін ван Ертен, заступниця голови місії Посольства Королівства Нідерландів в Україні, сказала у відповідь на подяку організаторів за допомогу – це нідерландці мають дякувати українцям за те, що захищають не тільки Україну, але і Європу від агресії. А Ролін Сассе, директорка міжнародної організації Миротворчої організації ПАКС (Нідерланди), вражалася мужністю українців – навіть тих, які прийшли на відкриття виставки, адже вона відкрилася за кілька десятків метрів від російського ракетного удару 19 серпня по театру. Українці на це здивування дивувалися самі – ми вже звикли до війни, хоча по- справжньому до неї звикнути ніколи неможливо…
Проект, у рамках якого працює виставка, спрямований на збирання усних свідчень українців, які пережили й переживають війну і, як наголосив заступник голови Українського інституту національної пам’яті Володимир Тиліщак, це потрібно для вироблення правдивого ставлення світу до російської агресії. А історик Михайло Жирохов зауважив – добре, що ці свідчення фіксуються зараз, а не через 20 років, бо це не дасть простору для фальсифікацій.
«Історії жителів Чернігівщини заслуговують на те, щоб бути почутими, - пише у передмові до брошури, виданої в рамках проекту, Надзвичайний і Повноважний посол Нідерландів в Україні Йеннес де Мол. – Щоб світ визнав і розділив жах і біль, які їм довелося пережити, щоб побачив силу людей, які об’єдналися і підтримали одне одного в тяжкі часи”.
Ось одне із свідчень, зафіксованих із прикордонного міста Городня – Людмила Скрипко: «Я хворіла, потім похворіли діти. Хата холодна. А аптеки ж працювали як? То працюють, то не працюють. Прийшов сусід і каже: «Відчинили аптеку». Ми побігли в аптеку з донькою. І тут чуємо, що люди кажуть: «Там перекривають дорогу від танків». І ми туди. Ми стояли перед тими танками – я, дві мої старші доньки… Було так страшно і в той самий момент мені так хотілося на повні груди кричати той Гімн, кричати їм «Геть!». І ми співали. І весь оцей натовп людей, що був, усі співали Гімн. І нам вдалося розвернути ту колону. Я розумію, що вони поїхали десь іншою дорогою, але то була така собі МАЛЕНЬКА ПЕРЕМОГА, яка теж давала надію на те, що ми таки здолаємо цю навалу, цих людей … чи нелюдей. Я не знаю як правильно їх називати. Коли вони кажуть, що вони наші брати, а потім ідуть свідомо нас убивати, то чи люди вони взагалі?».
…Моя однокурсниця, що замужем у Парижі, каже – французи дивуються звідки взялися такі сміливі українці і чому європейці раніше не знали про українців. Що ж, на питання «чому?» треба відповідати довго – від часів, може, дезінформаційної кампанії Петра Першого, але важливіше, що такі виставки, подібно до чернігівської, хоч трохи допоможуть європейцям побачити несподіваних для них українців. Адже, за словами організаторів виставки, вони планують її показати у Нідерландах, а можливо і в інших країнах Європи.
Василь ЧЕПУРНИЙ.
Кадри, що вже стають історією, зафіксували жорстокість російських окупантів і жахливі переживання мирних українців, які, проте, вистояли під натиском рашистів. Тести, що подані двома мовами, це свідчення конкретних українців, які дали покази, що повинні бути і на майбутньому міжнародному суді.
На відкритті виставки Есселін ван Ертен, заступниця голови місії Посольства Королівства Нідерландів в Україні, сказала у відповідь на подяку організаторів за допомогу – це нідерландці мають дякувати українцям за те, що захищають не тільки Україну, але і Європу від агресії. А Ролін Сассе, директорка міжнародної організації Миротворчої організації ПАКС (Нідерланди), вражалася мужністю українців – навіть тих, які прийшли на відкриття виставки, адже вона відкрилася за кілька десятків метрів від російського ракетного удару 19 серпня по театру. Українці на це здивування дивувалися самі – ми вже звикли до війни, хоча по- справжньому до неї звикнути ніколи неможливо…
Проект, у рамках якого працює виставка, спрямований на збирання усних свідчень українців, які пережили й переживають війну і, як наголосив заступник голови Українського інституту національної пам’яті Володимир Тиліщак, це потрібно для вироблення правдивого ставлення світу до російської агресії. А історик Михайло Жирохов зауважив – добре, що ці свідчення фіксуються зараз, а не через 20 років, бо це не дасть простору для фальсифікацій.
«Історії жителів Чернігівщини заслуговують на те, щоб бути почутими, - пише у передмові до брошури, виданої в рамках проекту, Надзвичайний і Повноважний посол Нідерландів в Україні Йеннес де Мол. – Щоб світ визнав і розділив жах і біль, які їм довелося пережити, щоб побачив силу людей, які об’єдналися і підтримали одне одного в тяжкі часи”.
Ось одне із свідчень, зафіксованих із прикордонного міста Городня – Людмила Скрипко: «Я хворіла, потім похворіли діти. Хата холодна. А аптеки ж працювали як? То працюють, то не працюють. Прийшов сусід і каже: «Відчинили аптеку». Ми побігли в аптеку з донькою. І тут чуємо, що люди кажуть: «Там перекривають дорогу від танків». І ми туди. Ми стояли перед тими танками – я, дві мої старші доньки… Було так страшно і в той самий момент мені так хотілося на повні груди кричати той Гімн, кричати їм «Геть!». І ми співали. І весь оцей натовп людей, що був, усі співали Гімн. І нам вдалося розвернути ту колону. Я розумію, що вони поїхали десь іншою дорогою, але то була така собі МАЛЕНЬКА ПЕРЕМОГА, яка теж давала надію на те, що ми таки здолаємо цю навалу, цих людей … чи нелюдей. Я не знаю як правильно їх називати. Коли вони кажуть, що вони наші брати, а потім ідуть свідомо нас убивати, то чи люди вони взагалі?».
…Моя однокурсниця, що замужем у Парижі, каже – французи дивуються звідки взялися такі сміливі українці і чому європейці раніше не знали про українців. Що ж, на питання «чому?» треба відповідати довго – від часів, може, дезінформаційної кампанії Петра Першого, але важливіше, що такі виставки, подібно до чернігівської, хоч трохи допоможуть європейцям побачити несподіваних для них українців. Адже, за словами організаторів виставки, вони планують її показати у Нідерландах, а можливо і в інших країнах Європи.
Василь ЧЕПУРНИЙ.
| Читайте також |
| Коментарі (0) |