Вишиванка не всім по кишені?

Дозволити собі автентичну, справжню вишиванку може далеко не кожна українка.

Ну слухайте, часи, коли їх купували по 15 доларів, давно минули - хоча і тоді у когось 15 дол були місячним бюджетом.Зараз така сорочка коштує 40-50 тисяч гривень, щоб купити. Тому я, напевно, іще довго ходитиму у машинних вишиванках за півтори тисячі, мені норм.

У мене є одна бабина сорочка, але чи то баби у нас були дрібнішими, чи то ми так розрослися, але я її могла одягти хіба в школі, і потім на фотосесії уже своїм донькам давала, коли були маленькими. Є сорочка, яку по купону вишила мама. Другу вона все ніяк не дошиє, після поранення рука не працює так як слід. Є кілька старіших сумських, викуплених у перекупів, які я потім реставрувала як могла і виводила плями. Ну, по перше вони у селі, а по друге це звичайні буденочки з грубезного конопляного полотна, навряд чи ними можна похвалитися на свято.

Я радію абсолютно всім вишиванкам, і старим, і сучасним, і ручним, і машинним, і з маками і без, які сьогодні були у стрічці. Це така радість, що люди знайшли час, згадали, потурбувалися.

І ще я подумала, що я б на уроках праці учила дітей кроїти традиційні сорочки і вишивати. Це міг би бути прекрасний проект на кілька років, коли дитина обирає собі традиційний узор і крій з регіону походження і шиє для себе схожу річ.

У мене є відчуття, що нашим дітям не завадить якесь ремесло у руках. Шиття і кулінарія - це те, з чого можна почати бізнес на новому місці.

Тамара Горіха Зерня