Тримайтеся, сивочолий гетьмане!

Страшну штуку скажу, у яку не повірить ніхто з 42-річних (тепер уже 47-річних) не-лохів.

Шістдесят - це вік діяльної та розумної сили. Коли у тебе стільки досвіду і розуміння життя, що ти спокійно скорочуєш зайві ходи і зосереджуєшся на головному. Коли собі уже майже все довів і можеш спокійно писати власне видання книги "Як вижити в оточенні ідіотів".(Правильна відповідь - ніяк. З оточення ідіотів треба вибиратися.).

Мені так сумно, що Порошенка почали називати "сивочолим гетьманом" іще коли йому було п'ятдесят з копійками. І народ на це повівся і обрав замість "гетьмана" інфантильну істеричку. І всівся чекати задоволений, що воно буде.

А тепер ну що - підніміть руку, хто у нас не "сивочолий". Навіть у дітей сивина з'явилася.

Я б дуже хотіла, щоб Порошенко повернувся до управління країною. Мені б хотілося, щоб незалежна Україна колись відзначила і 50, і 60-річний ювілей відновлення державності, і бажано у фізичних, а не віртуальних кордонах.

Для мене ці дві мрії взаємопов'язані.
Для того, щоб прибрати, очистити і відновити те, що лишиться після Зеленського, доведеться докласти титанічні зусилля. Ми отримаємо покручену і переламану країну, спустошену війною і розбещену цинізмом і корупцією, де кожен орган, кожна установа матимуть страшні репутаційні втрати, де люди зневажатимуть одне одного, де пануватиме ненависть і недовіра.

Нам доведеться все починати з мінусу, навіть не з нуля.
Петре Олексійовичу, це такі собі міркування у ваш ювілей, не дуже веселі. Але я сподіваюся, що ви будете разом з нами вигрібати Вовині стайні після його катастрофічної каденції. І придумаєте, як зробити так, щоб країна перегорнула останні роки як страшний і ганебний сон і знайшла у собі сили рухатись далі.

Дякую вам, що тримаєтеся і не даєте падати у зневіру усім нам.

Тамара ГОРІХА ЗЕРНЯ