Викрадення дитини: нелітературний скандал у Чернігові

У п’ятиповерховому будинку в районі Чернігівської міської стоматологічної поліклініки, у ніч на 13 квітня викрали дитину. За фактом злочину порушено кримінальну справу, повідомили у прес-службі УМВС у Чернігівській області. Про те, що сталось, розповідають сусіди. Люди кажуть, що чули крики у квартирі посеред ночі. Джерела у правоохоронних органах розповіли, що вночі до них звернувся із заявою про викрадення дитини її батько, який віднедавна мешкав у зйомній квартирі. За його словами, до нього вночі у квартиру увійшло двоє невідомих (ключі в них були), коли він спав, застосували проти нього електрошокер, який погано спрацював, тож довелося їм діставати пістолет, який теж не спрацював, а потім, затуливши 3,5-річній дитині обличчя подушкою, щоб не кричала, понесли її на перший поверх.
У цій історії є два моменти: по-перше звідки зловмисники взяли ключі й чому не спрацював пістолет. Щодо пістолету, то, на думку експертів, це був звичайнісінький «пугач» — точна копія зброї.
Менський дауншифтер
Правоохоронці з’ясували, що до викрадення дитини причетна колишня співмешканка заявника, який був знайомий із нею протягом останнього місяця, приїхала вона з російського міста Сочі. Шляхом пошуків міліціянти дізнались, що викрадена дитина знаходиться у рідної бабусі — київської письменниці Людмили Іванцової.
Виявилось, що конфлікт між батьком дівчинки та її бабусею триває вже кілька років. Історія, яку розповідає Міла Іванцова, вкрай заплутана. Жінка каже, що намагалась законним шляхом отримати опікунство над дитиною. Але всі спроби виявилися марними. І саме безвихідь спонукала її до таких дій.
Програміст Андрій К., як розповідають його знайомі, мешкаючи в Києві, покохав, а потім і одружився з Мариною Іванцовою — донькою п. Міли, через деякий час у них народилася донька. Що стало причиною конфлікту між ним та тещею — невідомо, можливо, своєрідний погляд на життя. Андрій, хоч і мав непогані заробітки, проте був одним із тих, кого називають дауншифтерами (термін, що позначає життєву філософію "життя заради себе», «відмови від чужих цілей») — бажав жити з родиною подалі від великих міст, хвилювань, пов’язаних із роботою. Його переселення до Мени мало й екологічний підтекст, себто він хотів споживати та вирощувати екологічно нормальні продукти, спілкуватися з природою.
У Мені він знімав квартиру, утримував офіс і паралельно будував екологічний будинок поруч — у селі Пам'ять Леніна, намагався вирощувати овочі, проте сусіди із села кажуть, що переважна більшість урожаю загинула:
— На Андрія жодних скарг із боку сусідів не надходило, — розповів куковицький сільський голова Віталій Чичкан, до територіальної громади, яку він очолює, відноситься і село Пам'ять Леніна.

Знала б прикуп — жила б у Мені

У цей же час його теща Міла Іванцова, яка вважала Андрія невдахою, людиною, що зловживає спиртним, намагалася отримати опіку над онучкою, проте закон був не на її боці.
Про її ставлення до Андрія можна прочитати в її офіційній заяві стосовно цих подій: «…щодо матері дитини (доньки М. Іванцової) — мені настільки боляче говорити про те, як із дівчинки-медалістки, художника-дизайнера та неймовірно талановитої людини один «уроджений геній-програміст» зміг зробити зомбі своїми безумними ідеями психоделічного характеру та експериментами над її свідомістю».
Зі слів очевидців, вона постійно намагалася відстежувати дії Андрія К. Механізм конфлікту почав набирати обертів, коли Андрій збудував будинок. Його дружина залишає його, передавши йому права на опіку над дитиною включно з правом виїзду за кордон, і переїжджає до Білорусі. Через Інтернет Андрій знайомиться із жителькою Сочі Іриною Одоєвцевою, яка переїжджає до нього в Мену разом із сином. Ситуація почала «накалятися». Пані Міла активно телефонувала, переживала за стан здоров’я своєї онучки. Тож Андрій К. вирішив виїхати на певний період із села до Чернігова разом із дитиною, де зняв квартиру.
Через тиждень і трапилися ті події, з яких розпочався матеріал. Якщо вірити заяві українських літераторів на підтримку Людмили Іванцової, то Міла… цілком випадково дізналася, що найближчими днями колишній зять зібрався виїхати з донькою за межі України в невідомому напрямку. Доведена до відчаю, Іванцова помчала до Чернігова, де горе-батько тимчасово поселився з дитиною, за допомогою колишньої няньки забрала онуку.
Тепер переходимо до найцікавішого: нянька й Ірина Одоєвцева із Сочі — це одна й та ж сама особа, і саме вона передала ключі від квартири Людмилі Іванцовій. В офіційному зверненні Міли Іванцової вона категорично спростовує інформацію Андрія про «амбалів, що силою відібрали в нього доньку», вона стверджує, що «не має ніяких гарантій безпеки моєї молодшої доньки, власної та безпеки росіянки Ірини Одоєвцевої, яка ризикувала собою та своїм дворічним сином, щоб урятувати Анічку». Насправді ж ситуація не така однозначна. Автор був свідком зустрічі Андрія К., його дружини Марини, яка повернулася з Білорусі, та Ірини Одоєвцевої. Марина справила цілком адекватне враження. Ірина Одоєвцева почала просити в Андрія пробачення за те, що зробила, і пропонувала якось виправити ситуацію. Вона розказала, що на такий вчинок пішла під примусом, і буде знаходитися в Чернігові до того часу, доки не закінчиться судовий процес.
Отримати коментар від батька дитини не вдалося. Але зі слів правоохоронців, чоловік розповідає дещо інше про причини конфлікту та його перебіг.
— Я не хочу ставати знаменитістю, я просто хочу отримати назад свою доньку, — сказав він.
У провинах кожного нехай розбираються правоохоронні органи, попереду на обидві сторони чекає суд.

Ясь ОЛЕШКО