Віддайте Горького Росії! Або ще раз про декомунізацію

Бачу, як деякі комісії по декомунізації сором'язливо обходять постать Максима Горького, бажаючи лишити його псевдо на українських вулицях. Мовляв, письменник же, не революціонер...

Погано, браття, ви в школі вчилися. Таки письменник, але - виключно з приставкою пролетарський його подавала радянська пропаганда. І правильно робила, бо внесок Максима Пєшкова (псевдо - Горький) у більшовицьку перемогу та в утвердження цієї комуністичної зарази - великий. Такий великий, що гіркий його письменницький талант, відданий на служіння Ульянову (кличка - Лєнін) та його звироднілій зграї- партії.

Так, він був небезталанний - і "Життя Клима Самгіна", і "Фома Гордєєв", і навіть "гордо рєєт бурєвєстнік" позначені печаттю безсумнівного таланту. Тим паче прикро, що талант той потрачений, як прочитана газета на самокрутки, на комуністичну бійню. Пригадаймо, як саме Максим Горький особисто відвідав будівництво Бєломорканалу і не побачив ні зеків, що його будували, ні партії, яка нищила людей - він восхвалив побачене. 25 серпня 1933 року М. Горький виступив з промовою у місті Дмитрові Московської області перед в'язнями — «ударниками Беломорстроя», освячуючи наступні будівництва під контролем ОДПУ.

Він же побув і на Соловках та ...похвалив утримання в'язнів...

А ще раніше саме Горький на острові Капрі організував партійну школу РСДРП, співпрацював у більшовицьких газетах "Правда" та "Звезда". В радянській же Росії він друкує статті, в яких закликає закордонних діячів культури захищати СРСР. Під час вшанування Лєніна саме Горький восхвалив його до небес і брався написати біографію Сталіна. Щоправда, йому не дали доступу до архівних матеріалів - щось ховали.

І так-так, це саме його: "Єслі враг нє здайотса- єво унічтожают". "С кєм ви, мастєра культури?" - малося на увазі, що мають бути виключно з більшовиками.

Тож питається - якого милого ви захищаєте цього вусатого пропагандиста комунії? Його треба зняти з наших вулиць - в тому числі і в Чернігові. Звісно, може, історична назва тої вулиці - Гонча - сьогодні і не потрібна. Але ж і Горького лишати також не треба. Невипадково його портрет повернувся на форзац російської "Литературной газети" - для Росії і Горький, і Ніколай Другий, і Сталін є героями. Хай вони самі розбираються зі своєю какофонією. А в Україні Горький зайвий.

Василь ЧЕПУРНИЙ,
координатор експертної групи комісії по декомунізації при Чернігівській обласній державній адміністрації.

На фото: обкладинка журналу 1934 року з портретами Джугашвілі (кличка - Сталін) та Пєшкова (кличка - Горький).