Вибіркова пам'ять
Дуже широко, з розмазом відзначалося сьогодні 80-річчя трагедії Бабиного яру. Усі канали радіо, телебачення, соціальних мереж переповнені інформацією, про цей жахливий злочин. Уже на виїзді з метро на Дорогожичах організатори розташували багато банерів які готують відвідувачів до. сприйняття трагічності події, хотілося б мені сказати. Однак, навіть побіжний погляд на написи спонукає відзначити, що організаторам ішлося зовсім не про це.
Написи, варіюючись і уточнюючи один одного, по суті, спонукають замислитись зовсім про інше, а саме: чи потрібно СТІЛЬКИ БАГАТО пам"ятників у Бабиному Яру, і чи не краще встановити тільки ОДИН. І ось ми виходимо вже назовні: нас зустрічає банер, встановлений просто біля пам"ятника Олені Телізі. На ньому величезними літерами пишуть про те, що кожен відвідувач може взяти білі камінчики і лампадки та покласти їх біля пам"ятників,. І дається карта, де вони позначені та їхній перелік, Є циганська кибитка, є пам"ятник єврейській Менорі і загальний пам"ятник жертвам Бабиного Яру, є дітям- євреям. На цьому все.
Немає ні пам"ятника Олені Телізі, біля якого стоїть банер, ні Пам"ятного Хреста загиблим членам ОУН, який був установлений ще 1992 року. Що це: прикрий недогляд, амнезія пам"яті у організаторів чи провокація? Підходимо до пам"ятника жертвам дитинства, просимо дати лампадки. Дізнавшись, що хочемо поставити їх біля Олени Теліги- мила дівчина нам їх не дала: до Олени Теліги не треба ставити лампадки!
Ще і ще раз вдивляюся у перелік організаторів цього пошанування, вказаних на цьому ж банері: Інститут історії України, Інститут національної пам"яті України і навіть Світовий конгрес українців... Шановні організатори, ви хоч знаєте, ЩО під брендом ваших організацій протягують виконавці ? Ви що, справді давали згоду на те, щоб кияни, гості столиці в день пошанування перших масових розстрілів нацистами киян у 1941 році задумувались про те, як би ото зменшити кількість пам"ятників у Бабиному Яру і залишити тільки ОДИН?
Пане Ґрод, Президенте СКУ і ваш представник у Києві, це справді ви свідомо пропонуєте не згадувати ні про Олену Телігу, яка була розстріляна у Бабиному Яру в лютому 1942 року , ні про націоналістичне підпілля, яке втратило більше 600 осіб у нацистських катівнях? Це на це ви обіцяли виділити кошти зі свого фонду, до якого діаспоряни по долару здають свої тяжкою працею зароблені гроші? Пане Антоне Дробович, голово УКРАЇНСЬКОГО інституту національної пам"яті, це на це ви витрачаєте бюджетні, тобто, українські, кошти, щоб українці забули про свої жертви у Бабиному Яру? А як же тоді ви подивитесь в очі нині діючому Президентові України, від імені якого сьогодні до пам"ятника Олені Телізі було покладено кошик квітів? Хто з вас помиляється- ви, чи Президент? Чи ви спеціально змовилися, розподілили ролі: Президент буде задовольняти одну частину суспільства, а ви - іншу? Але ж ще в Біблії написано, що суспільство, яке розділяється в собі, не втримається, воно впаде. Ви до цього ведете Україну?..
На щастя, відвідувачів було багато і біля пам"ятника Олені Телізі, і біля пам"ятного Хреста. Мене, скажімо, дуже зворушили студенти Авіаційного інституту і діти зі школи імені Олени Теліги. До речі, саме сьогодні до музею Олени Теліги в школі №97 імені Олени Теліги, шо неподалік від Бабиного Яру, на вул. Олени Теліги, 5, приїхав цілий автобус гостей із села Жукин з Вишгородського району. Разом з учителькою Т. Нікітіною вони оглянули експозицію музею, яку їм представила директор музею , довголітня членкиня Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги Ліна Єрмолаєва. Звісно, вони також віддали шану УСІМ пам"ятникам у Бабиному Яру. Наше Товариство так само поклало квіти до ВСІХ пам"ятників, а на банерах змушені були дописати ті пам"ятники, яких бракує у переліку.
Увечері, в Будинку кіно хвилиною мовчання ми вшанували пам"ять УСІХ жертв Бабиного Яру, а потім мали чудову нагоду послухати вірші Олени Теліги в яскравому виконанні актриси Національної філармонії Наталії Насікан, відчути трагізм цього дня під час виконання народною артисткою України Світланою Мирводою вокального твору "Мій Ангел". Драматизму події надав і виступ уславленої письменниці і сценаристки Ірен Роздобудько: її сценарій художнього повнометражного фільму "Неймовірна. Олена Теліга", два роки тому був переможцем конкурсу Держкіно, однак державна установа змахлювала і грошей переможцеві на втілення задуму не дала. Пані Ірен вдруге повірила організаторам іншого конкурсу і подала сценарій для чотирисерійного телесеріалу. Робочій групі оплатили роботу, і на тому закінчилось: сценарій не втілено. Нині пані Ірен працює над книгою про О. Телігу. Що це, якщо не знущання над нами, українцями, у своїй Українській державі?! Пані Ірен зробила висновок: у нас бояться Олени Теліги і її подвигу.
На щастя, молодь, ті, кому далі боротись за українську Україну, не бояться. Нам було представлено короткометражний художній фільм юної режисерки Марії Феленко "Політ метелика", яка чудово впоралася із завданням засобом короткого метра втілити у фільм непростий образ поетки, звабної жінки і Олени Теліги- борця за Україну. Пані Лариса Брюховецька, яка вела цей вечір, зуміла своїм глибоким фаховим словом дійти до серця кожного присутнього. Слава Україні! Героям слава! Ми пам"ятаємо.
Ольга КОБЕЦЬ
Написи, варіюючись і уточнюючи один одного, по суті, спонукають замислитись зовсім про інше, а саме: чи потрібно СТІЛЬКИ БАГАТО пам"ятників у Бабиному Яру, і чи не краще встановити тільки ОДИН. І ось ми виходимо вже назовні: нас зустрічає банер, встановлений просто біля пам"ятника Олені Телізі. На ньому величезними літерами пишуть про те, що кожен відвідувач може взяти білі камінчики і лампадки та покласти їх біля пам"ятників,. І дається карта, де вони позначені та їхній перелік, Є циганська кибитка, є пам"ятник єврейській Менорі і загальний пам"ятник жертвам Бабиного Яру, є дітям- євреям. На цьому все.
Немає ні пам"ятника Олені Телізі, біля якого стоїть банер, ні Пам"ятного Хреста загиблим членам ОУН, який був установлений ще 1992 року. Що це: прикрий недогляд, амнезія пам"яті у організаторів чи провокація? Підходимо до пам"ятника жертвам дитинства, просимо дати лампадки. Дізнавшись, що хочемо поставити їх біля Олени Теліги- мила дівчина нам їх не дала: до Олени Теліги не треба ставити лампадки!
Ще і ще раз вдивляюся у перелік організаторів цього пошанування, вказаних на цьому ж банері: Інститут історії України, Інститут національної пам"яті України і навіть Світовий конгрес українців... Шановні організатори, ви хоч знаєте, ЩО під брендом ваших організацій протягують виконавці ? Ви що, справді давали згоду на те, щоб кияни, гості столиці в день пошанування перших масових розстрілів нацистами киян у 1941 році задумувались про те, як би ото зменшити кількість пам"ятників у Бабиному Яру і залишити тільки ОДИН?
Пане Ґрод, Президенте СКУ і ваш представник у Києві, це справді ви свідомо пропонуєте не згадувати ні про Олену Телігу, яка була розстріляна у Бабиному Яру в лютому 1942 року , ні про націоналістичне підпілля, яке втратило більше 600 осіб у нацистських катівнях? Це на це ви обіцяли виділити кошти зі свого фонду, до якого діаспоряни по долару здають свої тяжкою працею зароблені гроші? Пане Антоне Дробович, голово УКРАЇНСЬКОГО інституту національної пам"яті, це на це ви витрачаєте бюджетні, тобто, українські, кошти, щоб українці забули про свої жертви у Бабиному Яру? А як же тоді ви подивитесь в очі нині діючому Президентові України, від імені якого сьогодні до пам"ятника Олені Телізі було покладено кошик квітів? Хто з вас помиляється- ви, чи Президент? Чи ви спеціально змовилися, розподілили ролі: Президент буде задовольняти одну частину суспільства, а ви - іншу? Але ж ще в Біблії написано, що суспільство, яке розділяється в собі, не втримається, воно впаде. Ви до цього ведете Україну?..
На щастя, відвідувачів було багато і біля пам"ятника Олені Телізі, і біля пам"ятного Хреста. Мене, скажімо, дуже зворушили студенти Авіаційного інституту і діти зі школи імені Олени Теліги. До речі, саме сьогодні до музею Олени Теліги в школі №97 імені Олени Теліги, шо неподалік від Бабиного Яру, на вул. Олени Теліги, 5, приїхав цілий автобус гостей із села Жукин з Вишгородського району. Разом з учителькою Т. Нікітіною вони оглянули експозицію музею, яку їм представила директор музею , довголітня членкиня Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги Ліна Єрмолаєва. Звісно, вони також віддали шану УСІМ пам"ятникам у Бабиному Яру. Наше Товариство так само поклало квіти до ВСІХ пам"ятників, а на банерах змушені були дописати ті пам"ятники, яких бракує у переліку.
Увечері, в Будинку кіно хвилиною мовчання ми вшанували пам"ять УСІХ жертв Бабиного Яру, а потім мали чудову нагоду послухати вірші Олени Теліги в яскравому виконанні актриси Національної філармонії Наталії Насікан, відчути трагізм цього дня під час виконання народною артисткою України Світланою Мирводою вокального твору "Мій Ангел". Драматизму події надав і виступ уславленої письменниці і сценаристки Ірен Роздобудько: її сценарій художнього повнометражного фільму "Неймовірна. Олена Теліга", два роки тому був переможцем конкурсу Держкіно, однак державна установа змахлювала і грошей переможцеві на втілення задуму не дала. Пані Ірен вдруге повірила організаторам іншого конкурсу і подала сценарій для чотирисерійного телесеріалу. Робочій групі оплатили роботу, і на тому закінчилось: сценарій не втілено. Нині пані Ірен працює над книгою про О. Телігу. Що це, якщо не знущання над нами, українцями, у своїй Українській державі?! Пані Ірен зробила висновок: у нас бояться Олени Теліги і її подвигу.
На щастя, молодь, ті, кому далі боротись за українську Україну, не бояться. Нам було представлено короткометражний художній фільм юної режисерки Марії Феленко "Політ метелика", яка чудово впоралася із завданням засобом короткого метра втілити у фільм непростий образ поетки, звабної жінки і Олени Теліги- борця за Україну. Пані Лариса Брюховецька, яка вела цей вечір, зуміла своїм глибоким фаховим словом дійти до серця кожного присутнього. Слава Україні! Героям слава! Ми пам"ятаємо.
Ольга КОБЕЦЬ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |