Велосипедисти для хірургів

Тримайтесь подалі від велосипедистів, як від торфяних боліт серу Генрі радив старий служака Ватсон. Хай їм грець, не знаєш, чого від них чекать. Он-до привезли пораненого із діркою в грудях - я його й питаю, на столі вже, правда, поки не приспали колеги:
- Що сталося, шановний? Звідки дірка?

А він мені:
- Шо-шо... Пішов гулять десь о сьомій ранку. Ну, гуляв, гуляв. А тут велосепедисти як наїхали...Встромили ножа в груди і зникли... Такоє дєло...
- А ви, чоловіче, бува того? Не того? Десь о пів-на-сьому сьогодні? Чи, може й раніше? Нє?
- Ні, - каже.- Сьогодні - ні.

Потім подумав-подумав і додав:
- Вобще, канєшно, зловживаю. Но сьогодні - ні.

Твердо так. Ну, я ж вірю людям.
На тому ми спілкування тимчасово призупинили.

Поки асистенти розкривали грудну клітку, я встиг з поліцією поспілкуватись.
- Постраждалий зараз на операційному столі, - кажу. - Так що ви з-під нього зараз нічого не отримаєте. Краще їдьте ловіть банду велосипедистів, вони далеко не могли втекти. Десь в лісі сидять. А Яриловичі і так ще закриті від хасидів, так що в Білорусь ці біциклєтники теж не втраплять. І то добре, а то і там лиха накоять.
Поліція покивала головами і поїхала.

- Так, мальчики, що тут у нас? В плевральній порожнині кров... В перикарді дірка...
Розкриваю перикард - там теж згортки крові. І свіжу піддає. Звідки, цікаво? Трохи вивертаю серце вліво - от і поранення: сантиметровий лінійний дефект стінки правого шлуночка. Добре, що правого... Добре, що шлуночка...
- Ниточку атравматику давай мені шить...- це до операційної сестри.
Серце відштовхує руку, пручається. Це теж добре. Накладаю два вузлових шви - і можна перевести подих. Все нормально, промиваємо, дренуємо, зашиваємо. З днем хірурга, шановні!

Олег ЛУЗАН