Із записок хірурга в час війни
Війна, будь вона проклята, ставить перед хірургом задачі іноді настільки неочікувані і складні, що тільки колективний розум і командна робота можуть допомогти їх вирішити. Війна навчила нас працювати в команді, осмислено, чітко і швидко.
На операційному столі постраждала жінка. Масивні опіки, черепно-мозкова травма, множинні уламкові поранення всього тіла, шок, нестабільна гемодинаміка утримується вазопресорами. Розтерзане тіло, просяклі кров'ю пов'язки. Дрон.
В принципі, все зрозуміло - почалися перегони зі смертю, хто швидше. За даними комп'ютерної томографії множинні металеві фрагменти в тілі, кров в плевральній порожнині і в перикарді. Асистент вже задренував ліву плевральну порожнину, витекло літр крові. Уражено щось серйозне... От тільки один довгастий металевий предмет в малій мисці (тазу) по КТ виглядає якось дивно - вхідного поранення немає, а "цвях", як ми його собі назвали, сидить глибоко в тілі. Щоб це могло бути?
Добре, бігом розкриваю грудну клітку, ставлю розширювач. Крові небагато, витекла по дренажу. А от перикард, серцева сумка, синій. В ньому кров, а це або поранення серця або магістральної судини. Аорти, наприклад. Роблю широкий розтин перикарда, видаляю до 200 грамів рідкої крові і згортків.
- Бачу вхідний отвір! - це асистент. Точно, є таке діло у другому міжребір'ї. А далі куди пішов уламок?
А далі тупфером відгортаю згортки крові біля кореня аорти, в тому місці де ця найбільша в організмі судина виходить з серця і з дірки в стінці аорти починає бити доволі неприємний струмінь крові.
- Це ...погано, -каже асистент. - Дуже погано, аорта!
- Бачу.
Серце тіпається нерівномірно, якась аритмія, тиск низький, що допомогло трохи притиснути дефект тупфером. Кровить. Відгортаючи серце рукою, затамувавши подих, накладаю шов на стінку аорти і молюся, щоб він не прорізався, бо тоді вже нічого не зроблю. Зав'язав. Не прорізався. Але ще кровить. Ще шов, ще один. І все, кров зупинилась. Чогось жарко.
-Все, кровотеча зупинена, аорту ушив, працюєм спокійно, стабілізуєм, - це до бригади в операційній.
А де ж вихідний отвір? А нема! Робимо ревізію, все переглядаємо - легеня ціла, стінки судин неушкоджені, серце в нормі. Як так? І тут приходить розуміння, що отой "цвях" у малій мисці, що ми бачили на КТ, і є ранячий фрагмент, що пробив грудну стінку і стінку аорти, потрапив в її просвіт і током крові був занесений аж у внутрішню клубову артерію! Казуїстика, та й годі.
-Закінчили, всім дякую!
Наступної доби, після проведеного бурхливого консиліуму і залучення колективного розуму, судинними і загальними хірургами була виконана чудова операція по видаленню стороннього тіла із артерії в малій мисці (тазу). Прекрасно виконана майстерна операція. Постраждала виведена із невідкладного стану, відкритий шлях для подальшого лікування і нормалізації показників.
Війна, будь вона проклята.
Олег ЛУЗАН
На операційному столі постраждала жінка. Масивні опіки, черепно-мозкова травма, множинні уламкові поранення всього тіла, шок, нестабільна гемодинаміка утримується вазопресорами. Розтерзане тіло, просяклі кров'ю пов'язки. Дрон.
В принципі, все зрозуміло - почалися перегони зі смертю, хто швидше. За даними комп'ютерної томографії множинні металеві фрагменти в тілі, кров в плевральній порожнині і в перикарді. Асистент вже задренував ліву плевральну порожнину, витекло літр крові. Уражено щось серйозне... От тільки один довгастий металевий предмет в малій мисці (тазу) по КТ виглядає якось дивно - вхідного поранення немає, а "цвях", як ми його собі назвали, сидить глибоко в тілі. Щоб це могло бути?
Добре, бігом розкриваю грудну клітку, ставлю розширювач. Крові небагато, витекла по дренажу. А от перикард, серцева сумка, синій. В ньому кров, а це або поранення серця або магістральної судини. Аорти, наприклад. Роблю широкий розтин перикарда, видаляю до 200 грамів рідкої крові і згортків.
- Бачу вхідний отвір! - це асистент. Точно, є таке діло у другому міжребір'ї. А далі куди пішов уламок?
А далі тупфером відгортаю згортки крові біля кореня аорти, в тому місці де ця найбільша в організмі судина виходить з серця і з дірки в стінці аорти починає бити доволі неприємний струмінь крові.
- Це ...погано, -каже асистент. - Дуже погано, аорта!
- Бачу.
Серце тіпається нерівномірно, якась аритмія, тиск низький, що допомогло трохи притиснути дефект тупфером. Кровить. Відгортаючи серце рукою, затамувавши подих, накладаю шов на стінку аорти і молюся, щоб він не прорізався, бо тоді вже нічого не зроблю. Зав'язав. Не прорізався. Але ще кровить. Ще шов, ще один. І все, кров зупинилась. Чогось жарко.
-Все, кровотеча зупинена, аорту ушив, працюєм спокійно, стабілізуєм, - це до бригади в операційній.
А де ж вихідний отвір? А нема! Робимо ревізію, все переглядаємо - легеня ціла, стінки судин неушкоджені, серце в нормі. Як так? І тут приходить розуміння, що отой "цвях" у малій мисці, що ми бачили на КТ, і є ранячий фрагмент, що пробив грудну стінку і стінку аорти, потрапив в її просвіт і током крові був занесений аж у внутрішню клубову артерію! Казуїстика, та й годі.
-Закінчили, всім дякую!
Наступної доби, після проведеного бурхливого консиліуму і залучення колективного розуму, судинними і загальними хірургами була виконана чудова операція по видаленню стороннього тіла із артерії в малій мисці (тазу). Прекрасно виконана майстерна операція. Постраждала виведена із невідкладного стану, відкритий шлях для подальшого лікування і нормалізації показників.
Війна, будь вона проклята.
Олег ЛУЗАН
| Читайте також |
| Коментарі (0) |