Вареники з вишнями

Після роботи пообіцяли нашому хлопчику, якому вранці нарешті зняли гіпс, з'їздити до води. Поїхали до одного озерця (локацію не називаю з певних причин), а там блокпост і троє молоденьких військовиків. Втомлені від спеки. Бо ж не в шортах і майках чергують. Але жартують, усміхаються. Звісно ж, попросили показати документи. Вже за звичкою запитала чи є в них щось їсти. Відповіли, що все є. І ми вже майже рушили, як я почула: "От би вареників з вишнями. Мама такі пухкі, смачні в цю пору завжди робить"...

Одним словом, через годину повернулися ми додому. Ходила, ходила собі. А потім... взяла й наробила вареників. Свіжих вишень вдома не було, але були консервовані від Ірини Ющенко. А ще зробила порцію зі свіжою полуницею. Повернулися з варениками назад. Віддала все наготовлене хлопцям. Ну, не зовсім все, бо мої теж повечеряли добряче. Пообіцяла, що ще й з капустою нароблю...

До речі, мого нового знайомого звати Тарас. Родом він із Черкащини. Так що мама сина, якого звати Тарасом, і який зараз перебуває тут, поблизу Києва, спіть сьогодні спокійно. Може, й не такі смачні мої варенички, як "мамині", але вашу дитину я нагодувала. Та й не тільки вашу.

Тетяна ЧЕРЕП - ПЕРОГАНИЧ