В українців украли національність
«Чому ми мовчимо?» — такою фразою починається лист у «Сіверщину» нашого читача, чернігівця М.І.Лисиці.
«Після здобуття незалежності постало питання про введення паспорта громадянина України. І ось кілька чиновників, виконуючи чийсь наказ, при розробці цього документа не вносять до нього графу «національність». Народ промовчав. Потім почалося вилучення цієї графи з інших документів громадян України. У першу чергу взялися за свідоцтво про народження. Цікаво, що робили це поступово і поетапно. У перші роки незалежності у свідоцтві ще записували національність батьків дитини. Через кілька років у цій графі почали ставити прочерки.
А зараз її зовсім не стало. Мабуть, уже не залишилося жодного документа громадянина України, в якому б записувалася національність. Отже, громадяни України вже не мають національності. Мабуть, точно буде сказано, що людина, яка не має національності, — це людина без роду і племені.
Хочеться сказати на всю Україну: «Люди добрі! Не мовчіть! Вимагайте повернення графи «національність» в усі документи громадян України!»
Хай кожен задумається над питанням: «Чому в мене забрали національність, навіть не спитавши про мою згоду?», «Хто я такий є без національності?»
М.ЛИСИЦЯ,
м.Чернігів
Я б ще додав: «Від кого ми ховаємося?» Нам, українцям, засекречувати свою національність немає ніякої потреби. Ми горді тим, що є українцями. Відомо, що нація наша волелюбна, працелюбна, чесна. Мова йде про відомі національні меншини в Україні, які зуміли захопити владу та матеріальні ресурси. Це роблять ті, хто соромиться чи боїться своєї національної приналежності. Можливо, не кожен українець звернув увагу на те, що в документах стоїть графа «громадянство», а не «національність». Але ж це зовсім різні речі: громадянином України може бути і африканець, і китаєць, і єврей. А за національністю вони українцями ніколи не стануть.
Люди без роду-племені — «громадяни світу»?
Минуло 20 років, як наш парламент своєю постановою вилучив із паспорта громадянина України графу «національність». Але досі згодні з цим рішенням не всі.
Наведу думки відомих політиків та громадських діячів з приводу цього питання:
Народний депутат України кількох попередніх скликань Григорій Омельченко розповідає про те, що означає для співвітчизників рішення парламентаріїв незалежної країни. «Після проголошення незалежності потрібно було на законодавчому рівні визначити, які мають бути реєстраційні документи громадянина України. 26 червня 1992 року Верховна Рада ухвалила постанову «Про затвердження положень про паспорт громадянина України, про свідоцтво про народження та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон».
У Положенні про паспорт громадянина України, на порушення принципу верховенства права, закріпленого в міжнародно-правових актах ООН, ЮНЕСКО, Ради Європи, парламент вилучив графу «національність». Окремі народні депутати тоді переконували, що це «європейська норма» і вимога Ради Європи, бо зазначення національності нібито може стати підставою для дискримінації. Уважно вивчивши стенограми засідань парламенту, ще раз пересвідчився, що нас, етнічних українців, цинічно й нахабно обдурено. Жодних вимог Ради Європи щодо цього не було та й бути не могло. Відповідно до Декларації Генеральної Асамблеї ООН, прийнятої 14 грудня 1960 року, національна держава — це така держава, в якій титульний народ (етнос) становить 67 відсотків населення країни.
За даними перепису населення Радянського Союзу, 1989 року в Українській РСР проживали 51707000 громадян, із них українців — 44186000, або 72,7 відсотка (росіян, як найбільшої нацменшини, — 22,1). Згідно з переписом 2001 року українців уже було 77,8 відсотка.
До речі, торік у Російській Федерації набув чинності закон, який поновив графу «національність» у внутрішньому паспорті громадянина Росії».
Згідно зі згаданою постановою Верховної Ради, у свідоцтві про народження дітей була збережена графа національності батьків. Це давало можливість спостерігати за тенденцією народження малюків за їх національністю.
Валерій МАГУЛА
Скорочено. Повністю опубліковано в газеті "Сіверщина" за 14 лютого 2013 року.
«Після здобуття незалежності постало питання про введення паспорта громадянина України. І ось кілька чиновників, виконуючи чийсь наказ, при розробці цього документа не вносять до нього графу «національність». Народ промовчав. Потім почалося вилучення цієї графи з інших документів громадян України. У першу чергу взялися за свідоцтво про народження. Цікаво, що робили це поступово і поетапно. У перші роки незалежності у свідоцтві ще записували національність батьків дитини. Через кілька років у цій графі почали ставити прочерки.
А зараз її зовсім не стало. Мабуть, уже не залишилося жодного документа громадянина України, в якому б записувалася національність. Отже, громадяни України вже не мають національності. Мабуть, точно буде сказано, що людина, яка не має національності, — це людина без роду і племені.
Хочеться сказати на всю Україну: «Люди добрі! Не мовчіть! Вимагайте повернення графи «національність» в усі документи громадян України!»
Хай кожен задумається над питанням: «Чому в мене забрали національність, навіть не спитавши про мою згоду?», «Хто я такий є без національності?»
М.ЛИСИЦЯ,
м.Чернігів
Я б ще додав: «Від кого ми ховаємося?» Нам, українцям, засекречувати свою національність немає ніякої потреби. Ми горді тим, що є українцями. Відомо, що нація наша волелюбна, працелюбна, чесна. Мова йде про відомі національні меншини в Україні, які зуміли захопити владу та матеріальні ресурси. Це роблять ті, хто соромиться чи боїться своєї національної приналежності. Можливо, не кожен українець звернув увагу на те, що в документах стоїть графа «громадянство», а не «національність». Але ж це зовсім різні речі: громадянином України може бути і африканець, і китаєць, і єврей. А за національністю вони українцями ніколи не стануть.
Люди без роду-племені — «громадяни світу»?
Минуло 20 років, як наш парламент своєю постановою вилучив із паспорта громадянина України графу «національність». Але досі згодні з цим рішенням не всі.
Наведу думки відомих політиків та громадських діячів з приводу цього питання:
Народний депутат України кількох попередніх скликань Григорій Омельченко розповідає про те, що означає для співвітчизників рішення парламентаріїв незалежної країни. «Після проголошення незалежності потрібно було на законодавчому рівні визначити, які мають бути реєстраційні документи громадянина України. 26 червня 1992 року Верховна Рада ухвалила постанову «Про затвердження положень про паспорт громадянина України, про свідоцтво про народження та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон».
У Положенні про паспорт громадянина України, на порушення принципу верховенства права, закріпленого в міжнародно-правових актах ООН, ЮНЕСКО, Ради Європи, парламент вилучив графу «національність». Окремі народні депутати тоді переконували, що це «європейська норма» і вимога Ради Європи, бо зазначення національності нібито може стати підставою для дискримінації. Уважно вивчивши стенограми засідань парламенту, ще раз пересвідчився, що нас, етнічних українців, цинічно й нахабно обдурено. Жодних вимог Ради Європи щодо цього не було та й бути не могло. Відповідно до Декларації Генеральної Асамблеї ООН, прийнятої 14 грудня 1960 року, національна держава — це така держава, в якій титульний народ (етнос) становить 67 відсотків населення країни.
За даними перепису населення Радянського Союзу, 1989 року в Українській РСР проживали 51707000 громадян, із них українців — 44186000, або 72,7 відсотка (росіян, як найбільшої нацменшини, — 22,1). Згідно з переписом 2001 року українців уже було 77,8 відсотка.
До речі, торік у Російській Федерації набув чинності закон, який поновив графу «національність» у внутрішньому паспорті громадянина Росії».
Згідно зі згаданою постановою Верховної Ради, у свідоцтві про народження дітей була збережена графа національності батьків. Це давало можливість спостерігати за тенденцією народження малюків за їх національністю.
Валерій МАГУЛА
Скорочено. Повністю опубліковано в газеті "Сіверщина" за 14 лютого 2013 року.
Читайте також |
Коментарі (3) |
| |