Україна як електрика...

Гостював на фазенді мудрого чоловіка, професора політології-футурології. І запитав його: «Як на вас, що це за війна?»

«Це не війна за території та ресурси. Це битва за Європу. Точніше - за душу Європи. Можливо, вирішальна. Напівєвропа-напівазія вирішила, що вона виросла зі свого «напів» і хоче все».

«І що далі?»
«Далі боротьба на витривалість і виснаження - хто кого. У вирішальних битвах не буває нічиїх».

«І чим усе закінчиться?»
«Геополітичними розломами. Можуть постати нові кордони, а старі стертися. Те, що Україну легко прийняли кандидатом на вступ до ЄС - це перший крок грядущих процесів. Європа, завдяки аргументам англосаксів та жорстким реаліям, нарешті зрозуміла, що це війна проти неї, а Україна несподівано стала потужним щитом, і своїм подвигом та жертвами дає їй шанс підготуватися до гідного протистояння. Воно вже починається з Балтії і, як електрика, піде далі, втягуючи в битву з Росією все нові й нові сили».

«І що нам чекати?»
«Навіщо чекати, - всміхнувся він. - Треба починати вчити мови завтрашнього дня - німецьку, турецьку і польську. Якщо ви із Західної України, то польську в першу чергу…»

«Але ж ми різні країни?»
«Так, палець і ніготь теж різні частини руки…»

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ