У доброго господаря і ...квочка несеться?
Напевно, це виглядало б дивно, якби продавчиня в магазині чи на базарі пропонувала б купити яєчок ...з-під квочки. Та навіть з-під звичайної курки треба дивитися що береш.
Не знаю як у вас, а у нашому селі у кожне гніздо господині підкладають поклад - крупне яйце, іноді качине. Щоб курка здалеку бачила: о, оно вже моя товарка знеслася, а я й досі в пилюці длубаюся. Треба поспішити і не завадило б якось спромогтися на велике яйце, щоб господиня не соромила: "Кудкудаче, ніби знесла десяток, а не одне, та й те нікчемне!"
Досвідчені господині зразу бачать де свіжий прибуток, а де - старий зачовганий поклад. Як же влетіло мені, п'ятирічній, спочатку від тезки - тітки Дуньки-лавушниці, потім від баби Марусі! Тітка, затуляючи носа, лаялася за те, що, забажавши цукерок, я притарабанила бідончик яєць разом з покладом. Кожне яйце продавчиня вдумливо хилитала біля вуха, щоб випадково не прийняти старий бовтун. Поклад зразу ж повернула мені, а я впустила його на прилавок, де він розколовся і з нього потекло щось чорне. Амбре від старого яйця було такеееее... Я перелякалася і дременула додому навіть без цукерок. Ну а бабуся, вислухавши нарікання лавушниці, лаялася ще й тому, що я обібрала гнізда без дозволу. Вона саме зібралася дві квочки підсипати. (посадити на яйця), довелося в сусідки свіжознесених позичити.
Я, відчуваючи провину, допомагала з усіх сил - носила солому, старанно натоптувала у ящики, щоб було зручне заглиблення для комфортного сидіння квочки. Нарешті дві старі курки, гордо, як королеви, застигли на персональних гніздах, невдоволено покиркуючи на соплемінниць. А молоду, щупленьку курочку, баба Маруся добре намочила у відрі з холодною водою і випустила на сонечко: доки висушить пір'я, мо' й про квоктання забуде.
Коли бабуся прилягла відпочити, я ще була сповнена ентузіазмом допомагати. Вирішила що треба намочити усіх курок, щоб про квоктання і здумати не сміли.
Зловити їх було просто. Я стала серед двору і, наслідуючи бабусю, покликала: "Ціп, ціп, ціп, ціііііп! Ту, ту, ту, тууууу!". Курки на чолі з півнем, смішно перевалюючись,. мчали з усіх закутків, ніби три дні не їли. Тепер досить було кинути жменю кукурудзяних зерен у прочинені двері сарайчику. Вся орава ринула туди, я причинила двері і почала виносити по одній курці, піддаючи їх водним процедурам.
У відрі вода швидко закінчилася. Але в сінях стояла велика, вранці заповнена виварка. Мочити в ній курок було дуже зручно і швидко усі бабині несушки розбрелися, скрапуючи водою, навколо хати. Сухим лишився лише великий сірий півень, чіпати якого я боялася - такий розбишака, ще клюне. Він бігав навколо своїх мокрих подруг з вибалушеними очима і сполохано кудкудакав.
Заглянувши у сіни і побачивши там повний розгром та болото навколо наполовину спустошеної виварки, у якій плавало пір'я, я зразу ж подумала про те, що дуже скучила за мамою. Вона бавить маленьку сестричку і їй ніколи погодувати каченят. Треба піти допомогти, я ж уже велика і на мене можна покластися. Погукавши бабі що я пішла додому, чкурнула з підскоком стежкою у берег, потім через кладку і вгору - до батьківської хати.
...До вечора бабині кури висохли, але після такого стресу не неслися кілька днів чи неслися десь у бур'янах. Сусідка, тітка Анюта, яка теж зібралася підсипати квочку, мусила позичити свіжих яєць у другої сусідки, бо бабі Марусі не було чим віддати борг. Розлючена бабуся віднесла їй ті цукерки, які я залишила в крамниці. Але тітка Анюта, добра душа, тихцем віддала їх мені.
Літо завертало на осінь. У гніздах все частіше з'являлися знески - невеликі, схожі на перепелині, яєчка. Вони означали що курка винеслася і бере паузу на відпочинок. Ті маленькі яєчка, щоб у новому сезоні кури добре неслися, треба було перекидати через хату на дорогу. Що я із задоволенням й робила, особливо в ті моменти, коли дорогою хтось ішов. Якщо комусь незрозуміло звідки прилітало яйцем, про що сповіщалося голосним зойком, я ховалася в хаті, буркочучи собі під ніс, що нічого бродити під чужими вікнами. Люди займаються серйозними справами, а воно ходить і ходить, наче тут йому ярмарок...
Та я ж не про те починала. Перед паскою яких тільки яєць не побачиш на магазинних і базарних прилавках. Інколи свіжі, інколи між ними й парочка старих бовтунів притулиться. Але яйця з-під квочки - це вже було б занадто.
Євдокія ТЮТЮННИК
Не знаю як у вас, а у нашому селі у кожне гніздо господині підкладають поклад - крупне яйце, іноді качине. Щоб курка здалеку бачила: о, оно вже моя товарка знеслася, а я й досі в пилюці длубаюся. Треба поспішити і не завадило б якось спромогтися на велике яйце, щоб господиня не соромила: "Кудкудаче, ніби знесла десяток, а не одне, та й те нікчемне!"
Досвідчені господині зразу бачать де свіжий прибуток, а де - старий зачовганий поклад. Як же влетіло мені, п'ятирічній, спочатку від тезки - тітки Дуньки-лавушниці, потім від баби Марусі! Тітка, затуляючи носа, лаялася за те, що, забажавши цукерок, я притарабанила бідончик яєць разом з покладом. Кожне яйце продавчиня вдумливо хилитала біля вуха, щоб випадково не прийняти старий бовтун. Поклад зразу ж повернула мені, а я впустила його на прилавок, де він розколовся і з нього потекло щось чорне. Амбре від старого яйця було такеееее... Я перелякалася і дременула додому навіть без цукерок. Ну а бабуся, вислухавши нарікання лавушниці, лаялася ще й тому, що я обібрала гнізда без дозволу. Вона саме зібралася дві квочки підсипати. (посадити на яйця), довелося в сусідки свіжознесених позичити.
Я, відчуваючи провину, допомагала з усіх сил - носила солому, старанно натоптувала у ящики, щоб було зручне заглиблення для комфортного сидіння квочки. Нарешті дві старі курки, гордо, як королеви, застигли на персональних гніздах, невдоволено покиркуючи на соплемінниць. А молоду, щупленьку курочку, баба Маруся добре намочила у відрі з холодною водою і випустила на сонечко: доки висушить пір'я, мо' й про квоктання забуде.
Коли бабуся прилягла відпочити, я ще була сповнена ентузіазмом допомагати. Вирішила що треба намочити усіх курок, щоб про квоктання і здумати не сміли.
Зловити їх було просто. Я стала серед двору і, наслідуючи бабусю, покликала: "Ціп, ціп, ціп, ціііііп! Ту, ту, ту, тууууу!". Курки на чолі з півнем, смішно перевалюючись,. мчали з усіх закутків, ніби три дні не їли. Тепер досить було кинути жменю кукурудзяних зерен у прочинені двері сарайчику. Вся орава ринула туди, я причинила двері і почала виносити по одній курці, піддаючи їх водним процедурам.
У відрі вода швидко закінчилася. Але в сінях стояла велика, вранці заповнена виварка. Мочити в ній курок було дуже зручно і швидко усі бабині несушки розбрелися, скрапуючи водою, навколо хати. Сухим лишився лише великий сірий півень, чіпати якого я боялася - такий розбишака, ще клюне. Він бігав навколо своїх мокрих подруг з вибалушеними очима і сполохано кудкудакав.
Заглянувши у сіни і побачивши там повний розгром та болото навколо наполовину спустошеної виварки, у якій плавало пір'я, я зразу ж подумала про те, що дуже скучила за мамою. Вона бавить маленьку сестричку і їй ніколи погодувати каченят. Треба піти допомогти, я ж уже велика і на мене можна покластися. Погукавши бабі що я пішла додому, чкурнула з підскоком стежкою у берег, потім через кладку і вгору - до батьківської хати.
...До вечора бабині кури висохли, але після такого стресу не неслися кілька днів чи неслися десь у бур'янах. Сусідка, тітка Анюта, яка теж зібралася підсипати квочку, мусила позичити свіжих яєць у другої сусідки, бо бабі Марусі не було чим віддати борг. Розлючена бабуся віднесла їй ті цукерки, які я залишила в крамниці. Але тітка Анюта, добра душа, тихцем віддала їх мені.
Літо завертало на осінь. У гніздах все частіше з'являлися знески - невеликі, схожі на перепелині, яєчка. Вони означали що курка винеслася і бере паузу на відпочинок. Ті маленькі яєчка, щоб у новому сезоні кури добре неслися, треба було перекидати через хату на дорогу. Що я із задоволенням й робила, особливо в ті моменти, коли дорогою хтось ішов. Якщо комусь незрозуміло звідки прилітало яйцем, про що сповіщалося голосним зойком, я ховалася в хаті, буркочучи собі під ніс, що нічого бродити під чужими вікнами. Люди займаються серйозними справами, а воно ходить і ходить, наче тут йому ярмарок...
Та я ж не про те починала. Перед паскою яких тільки яєць не побачиш на магазинних і базарних прилавках. Інколи свіжі, інколи між ними й парочка старих бовтунів притулиться. Але яйця з-під квочки - це вже було б занадто.
Євдокія ТЮТЮННИК
| Читайте також |
| Коментарі (0) |