Кручені паничі

Кручені паничі зазирають у віконця дитячих спогадів... Бабуся сіяла ці квіти обіч вхідних дверей і вони, завившись по спущених від стріхи нитках двома зеленим водоспадами, буяли від першої жменьки літнього тепла до першої крижаної усмішки приморозків.

Баба Маруся знала що робила: квіти щедро розкидали насіння, яке не проростало в густому спориші. А от мені кілька років тому вистачило мудрості кинути жменьку їх насіння уздовж сітки з огірками. Першого літа картина квітучих синім і рожевим хрустких зеленців здавалася кумедною. А в наступному сезоні бур'яну зійшло менше ніж кручених паничів. Вони повзали по всьому городу, забираючись на помідори, перці, квасолю і навіть на молоді дерева.

Чоловік бурчав і зрубував капосне зілля на корені. Від мене теж діставалося всюдисущим паничам. З великими зусиллями ми витіснили їх у кінець саду.

А от цьогоріч, у середині лютого, коли заставила всі підвіконня ящичками з розсадою і поміж сходів баклажанів побачила крученого панича, згубити його рука не здійнялася. Так і ріс, охопивши зеленими долоньками тичку, яку довелося йому підставити. А на Паску подарував перші квіти. Думаю по теплу пересадити його туди ж - у кінець саду. А поки що хай квітне на підвіконні і радує думками про літо...

Євдокія ТЮТЮННИК