У Чернігові є дошка Левку Лук'яненку
До Дня міста у Чернігові відкрили меморіальну дошку Герою України Левку Лук’яненку на будинку, де він жив півтора роки в період між двома тюремними термінами та після звільнення в 1989 році. У квартирі брата Олександра він проводив зустрічі з однодумцями.
Дошка не традиційна, а біла, світла – таку технологію розробив закарпатський скульптор, заслужений художник України Михайло Белень. Він подякував місту Чернігову, що саме йому довірили відтворити образ справжнього героя України. З Левком Лук’яненком Михайло Белень зустрічався один раз і той справив на нього незабутнє враження: “Він був справжнім, а не удаваним героєм. В той же час – розсудливим і мудрим». Автор дошки зобразив Левка Лук’яненка середнього віку – приблизно такого, коли він перебував у Чернігові.
На відкритті меморіальної дошки брату виступила сестра – Зінаїда Лук’яненко: “За Конституцією СРСР, кожна республіка мала право на самовизначення. Лук’яненко доводив, що за будь-якої політичної влади самостійна Україна була б розвиненішою і багатшою, ніж у складі Союзу. За це його, політв’язня, не раз приводили на бесіду в КДБ і твердили: «Ось ти за вільну самостійну Україну, а де вона, де твої хвалені українці? Нема їх! Хто тебе підтримає! Це божевілля. Ти згинеш тут, нікому не відомий і не потрібний». А він відповідав: «Навіть якщо в усьому світі я залишусь один українець – за вільну й незалежну Україну боротимусь і тоді».
Міський голова Чернігова Владислав Атрошенко, який зняв покривало з дошки разом із сестрою Героя України, говорив: « Я скажу дуже прості слова: для того, щоб мати майбутнє, ми повинні пам’ятати свою історію. А її роблять люди. І одним з видатних людей, який робив історію України та доклав зусиль для здобуття нею незалежності, був Левко Григорович. Сьогодні ж я хотів би запитати вас про дві речі. Перша - що потрібно для того, щоб ми дійсно стали суверенною, повністю самостійною, незалежною країною? І друга - як ми можемо забезпечити майбутнє України при таких демографії і трудовій міграції? От з такими риторичними питаннями я хочу звернутися до українців сьогодні. І закликати молодь жити в Україні і робити все для її розвитку так, щоб дійсно наша країна стала самостійною й незалежною. Нікому ця країна не буде ближчою і ріднішою, ніж етнічним українцям. Ті, що приїдуть сюди заробляти гроші й навіть створювати сім’ї, матимуть її вже просто за територію проживання. І це навряд чи буде та Україна, про яку мріяли десятки поколінь наших предків».
Громадські активісти Чернігова вважають відкриття меморіальної дошки – першим кроком до повноцінного вшанування Героя України, «батька» української незалежності. Наступним має стати перейменування вулиці Рокоссовського на проспект Левка Лук’яненка та встановлення йому пам’ятника і створення музею.
Дошка не традиційна, а біла, світла – таку технологію розробив закарпатський скульптор, заслужений художник України Михайло Белень. Він подякував місту Чернігову, що саме йому довірили відтворити образ справжнього героя України. З Левком Лук’яненком Михайло Белень зустрічався один раз і той справив на нього незабутнє враження: “Він був справжнім, а не удаваним героєм. В той же час – розсудливим і мудрим». Автор дошки зобразив Левка Лук’яненка середнього віку – приблизно такого, коли він перебував у Чернігові.
На відкритті меморіальної дошки брату виступила сестра – Зінаїда Лук’яненко: “За Конституцією СРСР, кожна республіка мала право на самовизначення. Лук’яненко доводив, що за будь-якої політичної влади самостійна Україна була б розвиненішою і багатшою, ніж у складі Союзу. За це його, політв’язня, не раз приводили на бесіду в КДБ і твердили: «Ось ти за вільну самостійну Україну, а де вона, де твої хвалені українці? Нема їх! Хто тебе підтримає! Це божевілля. Ти згинеш тут, нікому не відомий і не потрібний». А він відповідав: «Навіть якщо в усьому світі я залишусь один українець – за вільну й незалежну Україну боротимусь і тоді».
Міський голова Чернігова Владислав Атрошенко, який зняв покривало з дошки разом із сестрою Героя України, говорив: « Я скажу дуже прості слова: для того, щоб мати майбутнє, ми повинні пам’ятати свою історію. А її роблять люди. І одним з видатних людей, який робив історію України та доклав зусиль для здобуття нею незалежності, був Левко Григорович. Сьогодні ж я хотів би запитати вас про дві речі. Перша - що потрібно для того, щоб ми дійсно стали суверенною, повністю самостійною, незалежною країною? І друга - як ми можемо забезпечити майбутнє України при таких демографії і трудовій міграції? От з такими риторичними питаннями я хочу звернутися до українців сьогодні. І закликати молодь жити в Україні і робити все для її розвитку так, щоб дійсно наша країна стала самостійною й незалежною. Нікому ця країна не буде ближчою і ріднішою, ніж етнічним українцям. Ті, що приїдуть сюди заробляти гроші й навіть створювати сім’ї, матимуть її вже просто за територію проживання. І це навряд чи буде та Україна, про яку мріяли десятки поколінь наших предків».
Громадські активісти Чернігова вважають відкриття меморіальної дошки – першим кроком до повноцінного вшанування Героя України, «батька» української незалежності. Наступним має стати перейменування вулиці Рокоссовського на проспект Левка Лук’яненка та встановлення йому пам’ятника і створення музею.
| Читайте також |
| Коментарі (0) |