Третій, головний урок відзначення 70-х роковин Корюківської трагедії. Оновлено

У нашій державі провладні верстви досі страждають на імперську хворобу неповаги до цінності людського життя та гідного вшанування жертв мирного, цивільного населення під час війн. Відсутнє і розуміння того, що армія, військові зобов’язані захищати власний народ, а не злочинно кидати мирне населення на поталу окупантам. Такі жертви мирного населення теж на совісті керівників держави, армії, які це допустили, маючи повну й неконтрольовану владу, кадри і ресурси.
Як стверджують історики під час Другої світової війни загальні жертви України становили від 8 до 10 мільйонів людей, з них вбито або спалено окупантами щонайменше 4,5 мільйона мирних жителів.
Тож варто замислитись на тим, як пам’ятають і шанують ці багатомільйонні жертви в Україні влада та опозиція, які гучно волають про сповідування ними європейських цінностей.

Судіть самі.

21 жовтня 2011 року відбулося голосування постанови Верховної Ради України «Про вшанування пам'яті жертв Корюківської трагедії під час Другої світової війни» (№ 3965-VI). Проект цієї постанови було внесено за підписами трьох керівників парламенту В. Литвина, А. Мартинюка і М. Томенка, що представляли як опозицію, так владну коаліцію. Постановою було зобов’язано виконавчу владу усіх рівнів вшанувати пам'ять жертв трагедії у місті Корюківка на державному рівні та доручено Кабміну «вивчити питання про можливість створення у місті Корюківка Чернігівської області Меморіального комплексу з вшанування пам'яті жертв німецько-фашистських загарбників».
Невипадково і символічно, що ця постанова була прийнята напередодні відкриття 25 жовтня 2011 року у Хацуні Брянської області меморіалу пам’яті російському цивільному населенню, знищеному нацистами.
За неї проголосувало 265 депутатських карток; проти - 0; утрималися – 0; не голосували - 102. Всього під час цього голосування було зареєстровано 367 депутатські картки.
У фракції Партії регіонів за це рішення проголосувало 168 карток з 193 (не голосувало – 23, відсутні – 2), у фракції «БЮТ – «Батьківщина»– 12 з 103 (не голосувало – 45, відсутні – 46), у фракції «НУ-НС» – 8 з 66 (не голосувало – 34, відсутні – 24), у фракції КПУ – 25 з 25; у позафракційних – 13 з 23 (відсутні – 10); у групі «Реформи заради майбутнього» – 20 з 20; у фракції Народної партії («Блок Литвина») – 19 з 19.
Як не дивно, але вшанування пам’яті жертв цивільного населення України на державному рівні і спорудження меморіалу в Корюківці не підтримали вже опозиційні фракції на той час «БЮТ» і «НУ-НС».
Нагадаю, 1 березня 2013 року на заходах до 70-х роковин Корюківської трагедії не було на місці вшанування жертв ні перших осіб держави, ні, навіть, міністра освіти і науки, молоді та спорту Дмитра Табачника – голови Організаційного комітету з підготовки та проведення заходів на 2012—2013 роки у зв’язку з 70-ми роковинами Корюківської трагедії.
На жаль, не було там і лідерів об’єднаної парламентської опозиції.
Більш того, не навідувалися до Корюківки і високі посадовці із Києва під час підготовки заходів впродовж 2012-2013 років.

Звернемо увагу і на різне ставлення влади і опозиції до вшанування пам’яті військових - учасників Другої світової війни.

9 травня 2010 року до 90-річчя з дня народження маршала авіації, тричі Герою СРСР Івана Кожедуба відбулося урочисте відкриття його пам’ятника у столичному Парку Слави. В урочистостях взяв участь Президент України Віктор Янукович. На спорудження цього пам’ятника було витрачено чотири мільйони гривень з резервного фонду Кабміну, якій використовується лише у надзвичайних ситуаціях.
Цій події передувало прийняття 19 січня 2010 року Верховною Радою України за ініціативою членів фракції КПУ Матвєєва В.Г. та Даниленка В.А. постанови «Про відзначення 90-річчя з дня народження тричі Героя Радянського Союзу Кожедуба Івана Микитовича (№1810-VI). Цією постановою було доручено Кабміну завершити спорудження у місті-герої Києві пам'ятника тричі Герою СРСР Кожедубу І.М.
За цю постанову проголосувало лише 227 депутатських карток; проти - 0; утрималися - 0; не голосували - 206. Всього під час цього голосування було зареєстровано 433 депутатських карток.
У фракції Партії регіонів за це рішення проголосувало 7 карток з 172 (не голосувало – 165), у фракції «БЮТ» – 128 з 153 (не голосувало – 23, відсутні – 2), у фракції «НУ-НС» – 42 з 71 (не голосувало – 18, відсутні – 11), у фракції КПУ – 27 з 27; у фракції «Блок Литвина» – 20 з 20; у позафракційних – 3 з 6 (відсутні – 3).
Отже, рішення про завершення спорудження тричі Герою СРСР Івану Кожедубу пам’ятника в Києві було ухвалено завдяки підтримки депутатів з фракцій «БЮТ», «НУ-НС», КПУ і «Блок Литвина». В той же час абсолютна більшість депутатів з фракції Партії регіонів, в т. ч. відомий регіонал-українофоб В. Колесніченко, не голосували за цю постанову.

Однак це не завадило тому ж В. Колеснінченку внести до Верховної Ради України Постанови «Про створення Алеї Воїнської Слави у Парку Вічної Слави міста Києва» (№4797- VI). Вже 22 травня 2012 року цю постанову підтримала фракція Партії регіонів і союзники по владній коаліції. В той час, як опозиційні фракції «БЮТ» і «НУ-НС» бойкотували це голосування.
За цю постанову підтримало 262 депутатські картки; проти - 0; утрималися - 1; не голосували - 33. Всього під час цього голосування було зареєстровано 296 депутатських карток.
У фракції Партії регіонів за це рішення проголосувало 184 картки з 192 (не голосувало – 7, відсутні – 1), у фракції «БЮТ – «Батьківщина» – 1 (В. Яворівський) з 100 (утримався - 1, не голосувало – 6, відсутні – 92), у фракції «НУ-НС» – 3 з 64 (не голосувало – 13, відсутні – 48), у фракції КПУ – 25 з 25; у позафракційних – 10 з 29 (не голосувало – 7, відсутні – 12); у групі «Реформи заради майбутнього» - 19 з 19; у фракції Народної партії («Блок Литвина») – 20 з 20.
Більш того, прем’єр-міністр Микола Азаров знайшов час щоб 26 лютого 2013 року разом з головою та заступником оргкомітету по спорудженню «Алеї Воїнської Слави» Дмитром Табачником і Вадимом Колесніченком, а також з головою КМДА Олександром Поповим, провести виїзну нараду на території Парку Вічної Слави стосовно спорудження там Алеї.
Внаслідок цього 6 березня 2013 року Кабінет Міністрів України ухвалив розпорядження «Деякі питання спорудження у м. Києві Алеї Воїнської Слави у Парку Вічної Слави», розроблене у Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту.
Вже 1 травня 2013 року у київському Парку Вічної слави біля пам'ятника тричі Герою СРСР Івану Кожедубу за участі прем'єр-міністра Миколи Азарова було відкрито пам'ятники двічі Героям СРСР льотчику-космонавту Георгію Береговому і льотчику-випробувачу Амет-Хан Султану. Це лише - перший крок по створенню «Алеї Воїнської Слави».
Поруч, влада планує встановити щонайменше до 70-річчя звільнення України ще 12 пам'ятників відомим танкістам, піхотинцям і партизанам, які народилися, мешкали або поховані на території України.

До героїв-партизан, звісно, Д. Табачник і В. Колесніченко віднесли і двічі Героя СРСР Олексія Федорова, партизани якого безпосередньо причетні до Корюківської трагедії.
Причетний перший секретар Чернігівського обкому ВКП(б) О. Федоров і до масових сталінських репресій. За його резолюціями, як одного з членів "трійки", написаними його улюбленим червоним олівцем, перед війною на Чернігівщині було знищено, як ворогів народу, тисячі людей.


Звісно, ця влада знехтує думкою корюківчан щодо "геройства" партизан Федорова під час корюківській трагедії, і встановить його бюст на "Алеї Воїнської Слави".
І гроші на це у неї знайдуться.
Це ж не жертви злочинів окупантів.
Це ж не Корюківська трагедія або трагедії тисяч знищених українських сіл і містечок підчас Другої світової війни.

Не має сумніву, що героїзація війни без належного вшанування її жертв, особливо серед цивільного населення, є прямою дорогою до пекла нового ще більш страшного людознищення.

Головний урок відзначення на «державному рівні» 70 роковин Корюківської трагедії полягає в тому, що без наполегливості корюківчан та нащадків жертв цивільного населення знищених в Україні тисяч сіл і містечок, а також без підтримки міжнародної спільноти, не варто сподіватися на те, що колись постане «Меморіальний комплекс пам’яті жителів населених пунктів України, знищених нацистами 1941-1944 рр.»

Не менш важливим є й те, щоб відкриття цього Меморіалу, з яким українці, на жаль, спізнилися на декілька десятиліть, взяли участь не тільки перші особи нашої держави і усіх українських церков, але й лідери усіх опозиційних сил.



Початок

1. «Відзначення 70-х роковин Корюківської трагедії – урок перший» http://siver.com.ua/news/vidznachennja_70_kh_rokovin_korjukivskoji_tragediji_urok_pershij/2013-03-28-11984

2. «Другий урок відзначення 70-х роковин Корюківської трагедії» http://siver.com.ua/news/drugij_urok_vidznachennja_70_kh_rokovin_korjukivskoji_tragediji/2013-04-10-12104