Теплого Олексія...
Вітання з Теплим Олексієм!
... А згадав про це велике свято завдяки двом голінським проповідникам. Вони зранку планували виорати кілька гектарів землі, але один із них, вже навісивши плуга, ляснув себе по лобі:
- Так сьогодні ж не можна працювати! Теплого Олексія...
І таки відклали роботу на завтра. А я про це дізнався випадково. Сміявся у простоті. А потім згадалося, що мій дід по вітчиму - Олексій, помер давно, ще 1988 року. І от його вітали з днем народження не 15 березня - як по паспорту, а саме 30-го. І що ж? Обдзвонив сьогодні онуків Олексія і й ми помянули його теплими словами.
А чи згадали би ми про нього, якби не два голінських орачі? Гай-гай...
Часто кажуть: для чого додержувацця "старих традицій" - життя йде вперед, а церковні правила тепер нікому не треба. Хіба раз на рік можна паску піти посвятить - хвате.
Але тут треба бути як слухняні діти: сказали батьки - отак вчини, навіть якщо не знаєш для чого - роби як сказали. Казали старші - не роби на Олексія. Не питай: а чого ж? Бо про твій "Божий спокій" почув у Київі якийсь метушливий журналіст - і сам пішов із вісткою про святого...
Еге ж, колись у Голінці ніхто не працював ні на Теплого Олексія, ні на Явдохи, ні на Сорока святих, Пантелимона, Гаврила, Стрічення, Іллі, Спаса - Медового й Яблучного, Пречисту - першу й другу, Михайла й Чудо, Миколая, Петра і Павла... І так виходило, що в роботящому козацькому містечку Голінка люди мали НАБАГАТО більше вихідних днів, ніж за комуністів, які кричали про 8-годинний робочий день і права трудящих на 1-оє мая.
Звісно, саме ці комуністи багато десятеліть відучували людей шанувати святих СПОКОЄМ, відмовою від роботи, навіть хатньої. Скажені виганяли у Голінці працювати навіть на Великдень - поки одна людина не повісилася на саме свято просто коло трактора. Оце вже був знак! Схаменулись таки...
А раніше люди, що порушували дні святих роботою, каралися просто на очах односельців. На Іллі один Андрієнко поїхав збирати сіно - убило блискавкою. Одна взялася прати на Пантелимона - рушники полетіли понад кутком і, зробивши коло, лягли на обійстя переляканої хазяйки. А одна працювала в неділю, хоч її двічі попереджали сусіди "не роби" - пішла, перечепилася тут же за телячу мотузку, поламала ногу, швидко померла, лежачи прикута в ліжку.
Жорстоко? Ні, бо найбільше нещастя - втратити віру в Бога і подавати поганий приклад людям, бути їм спокусою. І щоб щиро віруючі знали про повсякчасну присутність Бога, то їм перед очі виводили кари - за порушення правил.
А чого ж зараз на Іллі можна косити, а на Пантелимона - прати, і нічого вам за те не буде? Ну бо нема навколо віруючих, тих, що бережуть заповіти. То для КОГО карати тих, хто й сам не вірить і живе як худобинка? Роби, ори, копай, пери... Нічого тобі не буде.
Але якщо згадаєш колись Олексія й відкладеш плуга - хтось на другому кінці Землі та й помяне своїх рідних. І що вже велика винагорода буде тим непрацюючим!
Ростислав МАРТИНЮК
... А згадав про це велике свято завдяки двом голінським проповідникам. Вони зранку планували виорати кілька гектарів землі, але один із них, вже навісивши плуга, ляснув себе по лобі:
- Так сьогодні ж не можна працювати! Теплого Олексія...
І таки відклали роботу на завтра. А я про це дізнався випадково. Сміявся у простоті. А потім згадалося, що мій дід по вітчиму - Олексій, помер давно, ще 1988 року. І от його вітали з днем народження не 15 березня - як по паспорту, а саме 30-го. І що ж? Обдзвонив сьогодні онуків Олексія і й ми помянули його теплими словами.
А чи згадали би ми про нього, якби не два голінських орачі? Гай-гай...
Часто кажуть: для чого додержувацця "старих традицій" - життя йде вперед, а церковні правила тепер нікому не треба. Хіба раз на рік можна паску піти посвятить - хвате.
Але тут треба бути як слухняні діти: сказали батьки - отак вчини, навіть якщо не знаєш для чого - роби як сказали. Казали старші - не роби на Олексія. Не питай: а чого ж? Бо про твій "Божий спокій" почув у Київі якийсь метушливий журналіст - і сам пішов із вісткою про святого...
Еге ж, колись у Голінці ніхто не працював ні на Теплого Олексія, ні на Явдохи, ні на Сорока святих, Пантелимона, Гаврила, Стрічення, Іллі, Спаса - Медового й Яблучного, Пречисту - першу й другу, Михайла й Чудо, Миколая, Петра і Павла... І так виходило, що в роботящому козацькому містечку Голінка люди мали НАБАГАТО більше вихідних днів, ніж за комуністів, які кричали про 8-годинний робочий день і права трудящих на 1-оє мая.
Звісно, саме ці комуністи багато десятеліть відучували людей шанувати святих СПОКОЄМ, відмовою від роботи, навіть хатньої. Скажені виганяли у Голінці працювати навіть на Великдень - поки одна людина не повісилася на саме свято просто коло трактора. Оце вже був знак! Схаменулись таки...
А раніше люди, що порушували дні святих роботою, каралися просто на очах односельців. На Іллі один Андрієнко поїхав збирати сіно - убило блискавкою. Одна взялася прати на Пантелимона - рушники полетіли понад кутком і, зробивши коло, лягли на обійстя переляканої хазяйки. А одна працювала в неділю, хоч її двічі попереджали сусіди "не роби" - пішла, перечепилася тут же за телячу мотузку, поламала ногу, швидко померла, лежачи прикута в ліжку.
Жорстоко? Ні, бо найбільше нещастя - втратити віру в Бога і подавати поганий приклад людям, бути їм спокусою. І щоб щиро віруючі знали про повсякчасну присутність Бога, то їм перед очі виводили кари - за порушення правил.
А чого ж зараз на Іллі можна косити, а на Пантелимона - прати, і нічого вам за те не буде? Ну бо нема навколо віруючих, тих, що бережуть заповіти. То для КОГО карати тих, хто й сам не вірить і живе як худобинка? Роби, ори, копай, пери... Нічого тобі не буде.
Але якщо згадаєш колись Олексія й відкладеш плуга - хтось на другому кінці Землі та й помяне своїх рідних. І що вже велика винагорода буде тим непрацюючим!
Ростислав МАРТИНЮК
| Читайте також |
| Коментарі (0) |