Тепле літо Василя Чухліба
Він народився в селі Гнилуша (нині Лебедівка), вчився у Соколівці та Острі - нашому землякові Василю Чухлібу, письменникові і журналістові, 19 липня було 85.
Народжений в селі біля розлогої Десни, біля таємничих боліт, зрештою, біля стародавнього кордону Речі Посполитої і Московського царства (досі збереглися два вали!), в місцині, яка скрізь промовляє українською минувшиною, як -то межа Домонтовича, він на все життя проніс любов до рідного краю і практично не замарався в літературній творчості совєтчиною. Та й родове коріння міцне: родина батька вела родовід від козака Запорізької Січі, а родина матері була розкуркулена і вивезена до Сибіру - звідки тут узятися любові до комуністів?
Хоча Василь Чухліб і не став дисидентом - він обрав серединний шлях. Після навчання в Київському педагогічному інституті імені Горького, де він був старостою літературної студії, Василь Чухліб вчителює коротко на Донеччині, а тоді переїздить до Обухова на Київщині, де й живе майже всю решту життя (помер 1997 року). Цікаво, що під час навчання лістудійці випускали стінгазету, яка займала всю стіну коридора - а в студії були Станіслав Вишенський, Василь Лісовий, Василь Яременко, Григорій Хижняк та інші, згодом відомі літератори.
Василь Чухліб спершу в пресі, а з початку 1970- х років і окремими книжками, публікує свої новели, образки - вони всі пронизані теплом дитинства, сяйвом Десни. Це видно навіть за назвами його збірок - "Червоні краплини вишень", "Пісня тоненької очеретини", "Іду до Десни"... Він фактично став класиком дитячої літератури - був нагороджений премією імені Лесі Українки.
Дослідники відзначають: " Героями його казок є ведмедик Клиш-Клиш і павучок Канапчик, лисичка Мальвіна і зайчик Гасанець, цап Бородань і сорока Чара, джмелики Кіндратики і бурундучок Смугастик, мишка Намистина і качка Чомга, їжачок Топка і Сонячний Зайчик а також інші жителі Землі, Неба, Лісу та Річки. Вони живуть своїм казковим життям у Калиновій світлиці і Золотавому бору, Суничній галявині й Роменовому лузі, Старій діброві й Бобровому селищі, Синь-озері та на Зеленому стадіоні. Автор поєднує традиційні художні прийоми народної казки з оригінальними авторськими знахідками".
Похований у селі Соколівка на Остерщині - на могилі встановлено пам'ятник роботи скульптора М.Горлового.
Василь ЧЕПУРНИЙ
Народжений в селі біля розлогої Десни, біля таємничих боліт, зрештою, біля стародавнього кордону Речі Посполитої і Московського царства (досі збереглися два вали!), в місцині, яка скрізь промовляє українською минувшиною, як -то межа Домонтовича, він на все життя проніс любов до рідного краю і практично не замарався в літературній творчості совєтчиною. Та й родове коріння міцне: родина батька вела родовід від козака Запорізької Січі, а родина матері була розкуркулена і вивезена до Сибіру - звідки тут узятися любові до комуністів?
Хоча Василь Чухліб і не став дисидентом - він обрав серединний шлях. Після навчання в Київському педагогічному інституті імені Горького, де він був старостою літературної студії, Василь Чухліб вчителює коротко на Донеччині, а тоді переїздить до Обухова на Київщині, де й живе майже всю решту життя (помер 1997 року). Цікаво, що під час навчання лістудійці випускали стінгазету, яка займала всю стіну коридора - а в студії були Станіслав Вишенський, Василь Лісовий, Василь Яременко, Григорій Хижняк та інші, згодом відомі літератори.
Василь Чухліб спершу в пресі, а з початку 1970- х років і окремими книжками, публікує свої новели, образки - вони всі пронизані теплом дитинства, сяйвом Десни. Це видно навіть за назвами його збірок - "Червоні краплини вишень", "Пісня тоненької очеретини", "Іду до Десни"... Він фактично став класиком дитячої літератури - був нагороджений премією імені Лесі Українки.
Дослідники відзначають: " Героями його казок є ведмедик Клиш-Клиш і павучок Канапчик, лисичка Мальвіна і зайчик Гасанець, цап Бородань і сорока Чара, джмелики Кіндратики і бурундучок Смугастик, мишка Намистина і качка Чомга, їжачок Топка і Сонячний Зайчик а також інші жителі Землі, Неба, Лісу та Річки. Вони живуть своїм казковим життям у Калиновій світлиці і Золотавому бору, Суничній галявині й Роменовому лузі, Старій діброві й Бобровому селищі, Синь-озері та на Зеленому стадіоні. Автор поєднує традиційні художні прийоми народної казки з оригінальними авторськими знахідками".
Похований у селі Соколівка на Остерщині - на могилі встановлено пам'ятник роботи скульптора М.Горлового.
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |