Про нього говорити легко, бо не треба вигадувати
16 вересня 2026 року виповнюється 100 років з дня народження письменника Івана Шевченка.
Працюючи в редакції газети «Новини Придесення», мав щастя досить часто спілкуватися з цією непересічною особистістю. А формуючи для читачів літературну сторінку, всякий раз звертався до творчості Івана Миколайовича – зрілої, вистражданої, пропущеної крізь себе, щирої і світлої, як, зрештою, і сам автор.
Малолітній в’язень фашистських таборів, що тричі тікав з неволі, людина, яка пройшла трудовий шлях від шахт Донбасу – до викладацької діяльності в Козелецькому технікумі ветеринарної медицини (навчав студентів фізики), Іван Шевченко вже в зрілому віці взявся за письменство й досягнув у цій непростій справі неабияких успіхів. Він подарував нам багато книг, книг різножанрових: документальних, написаних на основі реальних подій, фантастичних (для дітей), історичних, пригодницьких, гумористичних. Ось назви лише деяких із них: «Вектор Куксарда» (фантастична повість), «Зведи свій храм» (художньо-біографічна повість), «Третейський суд» (повість), «Біла зоря з туману» (роман), «Пролітають ключі» (поезії), «Гострі леза» (збірка з двох повістей), «Діамантовий скрипалик» (повість-казка), «Печатка волхва» (повість), «Бранці Тризорого Всевіда» (повість), «А джерела гомонять» (документальна повість) та інші.
Учора в Козелецькій центральній бібліотеці відбувся вечір пам’яті, приурочений 100-річчю з дня народження письменника. Прийшли колишні колеги та люди, які цінують творчість майстра пера. Говорили лаконічно й по темі, віддаючи належне таланту письменника. Поділився спогадами про Івана Миколайовича і я. Про таких, як Шевченко, говорити легко, бо не потрібно нічого вигадувати.
Ігор СЕНЧЕНКО
На фото: Іван Шевченко з Миколою Холодним
Працюючи в редакції газети «Новини Придесення», мав щастя досить часто спілкуватися з цією непересічною особистістю. А формуючи для читачів літературну сторінку, всякий раз звертався до творчості Івана Миколайовича – зрілої, вистражданої, пропущеної крізь себе, щирої і світлої, як, зрештою, і сам автор.
Малолітній в’язень фашистських таборів, що тричі тікав з неволі, людина, яка пройшла трудовий шлях від шахт Донбасу – до викладацької діяльності в Козелецькому технікумі ветеринарної медицини (навчав студентів фізики), Іван Шевченко вже в зрілому віці взявся за письменство й досягнув у цій непростій справі неабияких успіхів. Він подарував нам багато книг, книг різножанрових: документальних, написаних на основі реальних подій, фантастичних (для дітей), історичних, пригодницьких, гумористичних. Ось назви лише деяких із них: «Вектор Куксарда» (фантастична повість), «Зведи свій храм» (художньо-біографічна повість), «Третейський суд» (повість), «Біла зоря з туману» (роман), «Пролітають ключі» (поезії), «Гострі леза» (збірка з двох повістей), «Діамантовий скрипалик» (повість-казка), «Печатка волхва» (повість), «Бранці Тризорого Всевіда» (повість), «А джерела гомонять» (документальна повість) та інші.
Учора в Козелецькій центральній бібліотеці відбувся вечір пам’яті, приурочений 100-річчю з дня народження письменника. Прийшли колишні колеги та люди, які цінують творчість майстра пера. Говорили лаконічно й по темі, віддаючи належне таланту письменника. Поділився спогадами про Івана Миколайовича і я. Про таких, як Шевченко, говорити легко, бо не потрібно нічого вигадувати.
Ігор СЕНЧЕНКО
На фото: Іван Шевченко з Миколою Холодним
| Читайте також |
| Коментарі (0) |