Те, що робить тебе

Підслухав мимохіть розмову мами з племінницею. Та ділилася наболілим:
«Знаєте, тітко, сама себе боюся. Весь час хочу їсти, спати і нічого не робити. Що би це означало?»
«Це означає, що ти здорова молода жінка».
«Вважаєте, що це нормально?»
«Нормальніше, ніж відсутність апетиту, поганий сон і режим загнаної кобили».
«А подруга радить звернутися до лікаря».
«Бо заздрить тобі, - всміхнулася мама. - Я теж замолоду була дурна. Кортіло смачненького, масненького і солоденького поїсти, а треба ж фігуру тримати. Хотілося хоч раз відіспатися, та як можна, коли сила-силенна роботи. Давали путівку на літню відпустку - не брала, бо ж город, урожай, заготівлі на зиму… Доки не прислухалася до мудрих людей: роботу всю не переробиш, усіх грошей не заробиш; роби не те, що знесилює тебе, роби те, що робить тебе. Повір, ще ні одній не поклали пам‘ятник із табличкою: вона не доїдала, не досипала, бо вся віддавалася роботі…».

Сміються обидві, смакуючи бісквітом і з полуницею під вишневу наливку. А над кухонним столом - репродукція картини Доменіко Гірландайо «Якби молодість знала, якби старість могла».

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ

Рукопис «Мамине вікно».