П‘яна айва

Взагалі-то вона не п‘яна, але смак цього лакомного десерту направду п‘янить. У дідовому саду рясно родила айва, тут її називали на угорський лад бішолма. Золотаві, ніжно-мохнаті плоди складали на скрині і вони аж до Великодня наповнювали світлицю лоскітно-терпким ароматом. Ніхто не знав, що з ними більше робити. Крім мами.

Найперше плоди слід добре помити, стерти пушок, можна зняти шкірку та вибрати серцевину. Нарізати на великі скибочки. Викласти їх у сотейнику на шар очисток. Тоді зготувати соус: змішати у мисці червоне вино, мед, лимонний сік. На 4 плоди – 200 мл вина, 3-4 столові ложки меду, сік з половини лимона. Додати прянощі на свій смак, обов‘язково корицю і гвоздику. Залити цим айву. Можна тушкувати на помірному вогні в сотейнику (мінімум півгодини) або в духовці – поки скибки не стануть м‘якими та напівпрозорими. Якщо є змога, посипати тертими горіхами й шоколадом. Смакує теплим, особливо з кулькою морозива.

Ми любили літо, а осінь чекали, бо тоді достигала айва. І ми мали з неї царський десерт.
Частіше смакувати айвою порадив мамі дідусь її учениці, старий лікар-шваб. Ця дивовижна садовина допомагає при підвищеному тиску, стимулює імунітет та опірність інфекціям, захищає від алергій, лікує виразку шлунку, знімає печію і навіть запобігає онкології.

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ

Рукопис "Мамине вікно".