Те, що не іржавіє

Мудрець сказав: хочеш пізнати вершок – гляди в корінь. Родова пам’ять, сімейні перекази, реліквії, традиції – нетлінні наші самоцвіти. Вони – єдині понадчасові і наднаціональні цінності, які надають життю сенс. А постаті й життєписи наших прародичів стають живими віхами історії поколінь. Від сьомого коліна, як мовлено, черпаємо від них ментальну й духовну снагу і несемо її далі, до свої нащадків.

Відрадно, що зараз ці речі набувають нових сенсів, нової зацікавленості витоками, без чого немає чіткої самоідентифікації ні особи, ні нації. Себто – здобуття, осмислення, облаштування Дому. Того родового простору, що є найтвердішою твердю на цій землі.

У моєму романі «Діти папороті» це усне «народне євангеліє» несе в собі дивна жона Терешка. Її казанки, приповістки, замовляння, співаниці, загадки, притчі відроджують надих у письменника, чиє тіло й душа опалені на війні в Донбасі і він волею долі опиняється в глухомані Карпат.

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ