Священик самотужки рятує пам’ятку архітектури
Про церкву у Седневі чули майже всі, хто пам’ятає перший радянський фільм жахів «Вій» за повістю Миколи Гоголя, адже там він знімався.
Проте Георгіївська церква має значно більше культурне значення — це одна з небагатьох дерев’яних церков Лівобережжя доби козаччини, що добре збереглася. Вона була збудована без жодного цвяха — скріплювали все дерев’яними кілочками! Орієнтовний час її зведення — від 30-х років XVII ст. до середини XVIII ст. Георгіївська церква є пам’яткою національного значення.
2000 року храм реставрували і після того передали вірним української церкви. Проте вся проблема, яка стала дедалі більше виявлятися з роками, — просто жахлива якість реставраційних робіт: далеко сучасним майстрам до дядьків XVII сторіччя! Настоятель храму отець Тимон Блинець показує фото, як снігом узимку замітає ікони, аналой і як сам служить серед снігу. А вже знамените для багатьох відео з більчуном Степаном, яке поширює о. Тимон, попри замилування звірятком, котре прижилося в домі священика, також показує стан церкви — адже білченя випало десь із обшивки дерев’яного храму...
Георгіївську церкву внесли до програми реставрації пам’яток національного значення на 2020—2022 рр. Проте програмної документації ще нема. На реставрацію потрібно приблизно 6 мільйонів гривень. Гроші не виділили. «Я десять років писав листи, і що? Нічого. Вони по колу ходять, і все. Чи буде та реставрація? Сподіваюсь, що так», — каже настоятель.
Тим часом священик вирішив рятувати церкву сам і оголосив збір коштів на реставрацію. За десять днів надійшло 25 тисяч гривень.
«Це різні суми: 10, 50, 100, 300, 500, 2000 гривень... Хто скільки зміг, — розповідає отець Тимон. — Найбільші благодійні внески — по 5000 гривень — надійшли від столичної фірми «Аудиторська компанія «Центр професійного аудиту» та невідомого благодійника. Загалом за час збору коштів зафіксовано 61 переказ. Багато з них — анонімні. Я надзвичайно вдячний кожному, хто долучився і ще долучиться до спасіння нашої святині, унікального храму України. Божого вам благословення в справах ваших! Нехай береже вас Господь!»
Звісно, назбирати 6 мільйонів не видається можливим, а 450 тисяч, які потрібні для виготовлення проектно-кошторисної документації, — реально.
...Отець Тимон до свого приходу в церкву звався Тимуром. Коли ж вирішив прийняти святе хрещення, священик мав проблему: як же його назвати, якщо ніякого Тимура нема у святцях? Знайшли ім’я Тимона. Та містика Георгіївської козацької церкви на цьому не закінчується: отець Тимон є правнуком останнього старости цієї церкви, який і похований біля храму. Голос предків покликав?
Василь ЧЕПУРНИЙ, "Голос України"
Фото автора
"Голос України"
Проте Георгіївська церква має значно більше культурне значення — це одна з небагатьох дерев’яних церков Лівобережжя доби козаччини, що добре збереглася. Вона була збудована без жодного цвяха — скріплювали все дерев’яними кілочками! Орієнтовний час її зведення — від 30-х років XVII ст. до середини XVIII ст. Георгіївська церква є пам’яткою національного значення.
2000 року храм реставрували і після того передали вірним української церкви. Проте вся проблема, яка стала дедалі більше виявлятися з роками, — просто жахлива якість реставраційних робіт: далеко сучасним майстрам до дядьків XVII сторіччя! Настоятель храму отець Тимон Блинець показує фото, як снігом узимку замітає ікони, аналой і як сам служить серед снігу. А вже знамените для багатьох відео з більчуном Степаном, яке поширює о. Тимон, попри замилування звірятком, котре прижилося в домі священика, також показує стан церкви — адже білченя випало десь із обшивки дерев’яного храму...
Георгіївську церкву внесли до програми реставрації пам’яток національного значення на 2020—2022 рр. Проте програмної документації ще нема. На реставрацію потрібно приблизно 6 мільйонів гривень. Гроші не виділили. «Я десять років писав листи, і що? Нічого. Вони по колу ходять, і все. Чи буде та реставрація? Сподіваюсь, що так», — каже настоятель.
Тим часом священик вирішив рятувати церкву сам і оголосив збір коштів на реставрацію. За десять днів надійшло 25 тисяч гривень.
«Це різні суми: 10, 50, 100, 300, 500, 2000 гривень... Хто скільки зміг, — розповідає отець Тимон. — Найбільші благодійні внески — по 5000 гривень — надійшли від столичної фірми «Аудиторська компанія «Центр професійного аудиту» та невідомого благодійника. Загалом за час збору коштів зафіксовано 61 переказ. Багато з них — анонімні. Я надзвичайно вдячний кожному, хто долучився і ще долучиться до спасіння нашої святині, унікального храму України. Божого вам благословення в справах ваших! Нехай береже вас Господь!»
Звісно, назбирати 6 мільйонів не видається можливим, а 450 тисяч, які потрібні для виготовлення проектно-кошторисної документації, — реально.
...Отець Тимон до свого приходу в церкву звався Тимуром. Коли ж вирішив прийняти святе хрещення, священик мав проблему: як же його назвати, якщо ніякого Тимура нема у святцях? Знайшли ім’я Тимона. Та містика Георгіївської козацької церкви на цьому не закінчується: отець Тимон є правнуком останнього старости цієї церкви, який і похований біля храму. Голос предків покликав?
Василь ЧЕПУРНИЙ, "Голос України"
Фото автора
"Голос України"
| Читайте також |
| Коментарі (0) |