СВІТОГЛЯД. Незвідане. Нічна звістка з потойбічного світу

Марія Матвієнко із села Матвіївка, що на Сосниччині, дуже здивувалася, коли и почула глухий стукіт у стіну свого будинку. «Ти чуєш? Що це воно таке? — запитала у свого чоловіка. — Чи хтось стукає так не схоже?» Встали вдвох, подивилися на освітлений місяцем двір — нема нікого. А стукіт ще деякий час тривав…
Наступного дня Марія з чоловіком не отримали розгадки, що ж то таке було. Полягали спати, але перший сон був недовгим. І від того обом було моторошно: стук, наче від обуха об стіну, повторювався. А у дворі — нікого…
Вже вдень почали розмірковувати: якщо сусідам розповісти, так ще скажуть, що з глузду з’їхали. «А, може, цієї ночі вже не буде отого стуку?» — якось невпевнено запитала Марія. Але вона помилилися. Усе повторилося знову.
Після третьої дивної ночі погляд свій спрямували на картину, яка висіла у кутку над ліжком. На тій картині художник у фарбах зобразив, як люд веселився.
Після чотирьох ночей чоловік Марії висунув власну версію: «Ти, Маріє, точно відьма. То твої відьмочки ночами приходять і стукають. І я оце до тебе у прийми пристав?»
А через дві ночі, напередодні 9 травня, все раптом припинилося. Тоді вони ще не знали, чому раптом так сталося. Це вже потім Марія скаже своєму чоловікові: «Потойбічна сила все-таки є, незалежно від того, вірить цьому хтось чи ні». І він погодився з думкою своєї дружини.
А припинився стук саме того дня, як на війні в Афганістані було вбито рідного брата Марії…
І досі її бентежить думка: хтось приносив їм звістку, то, може, треба було щось зробити — картину зняти та повісити в куток ікону? Але що вже тепер говорити?
Минув час, помер її чоловік, і Марія посивіла. А брат, молодий льотчик, який прослужив лише кілька днів у далекій країні, дивиться на світ із закарбованого фото на пам’ятнику, встановленому на сільському кладовищі…

Коментарі

Автор цієї сторінки зв’язався через електронну пошту з фахівцями, які деякою мірою розтлумачили подібні явища.

Сергій Корсаков, езотерик, 29 років, м. Дніпропетровськ:

— З відьмацтвом цей випадок аж ніяк не пов’язаний. Має місце залишковий віталізм. Це означає, що залишену життєву енергію використовує різновтілений дух. Єдине питання: чому проявлялись такі сильні почуття? Таке буває найчастіше тоді, коли одна людина може відчувати якусь провину перед іншою людиною. І в критичний момент енергетика на відстані ніби дає шанс саме цій людині зменшити гріх, помилку…
Від редакції.
Сергій Корсаков, до якого ми звернулися, не знав, що дійсно Марія Матвієнко мала провину перед рідним братом. Вона, працюючи на пошті, сховала адресований брату лист від коханої дівчини, що в подальшому змінило життя хлопця (про трагічну долю цієї дівчини і рідного брата Марії Матвієнко, який загинув, «Сіверщина» розповідала в №20 від 13 травня в публікації «Мить вічного кохання»).

Андрій Виборнов, езотерик, 32 роки, м. Харків:

— Дійсно бувають такі випадки, коли померлі нагадують про себе. Бо фізично тіло хоч і помирає, але енергетика (в деяких релігіях це називається духом) існує… Кажуть, що у таких випадках треба піти до церкви та поставити свічку за душу померлої людини.

Максим Протапчук, біоенергетик, 30 років, м. Донецьк:

— Час ніколи не біжить по одній лінії, за певним планом. Його траєкторія надзвичайно складна, всіяна різними перешкодами — йдеться про зупинки, розлами, глибокі ями, ділянки блискавичного прискорення, розриви, провали, і все це розкидане мовби випадково чи принаймні у видимому безладі. Майже приблизно так сказав відомий психолог Мішель Сер. З цього випливає те, що, хоч і знаходились об’єкти, а в даному випадку — ці двоє людей, далеко одне від одного, насправді їхні почуття, енергетика, долаючи всілякі перешкоди, не мали відстані…
У надзвичайно складний час, коли виникає критична ситуація, така енергетика активізується і створює об’єктам (людям) несподіваний випадок. Це можна також віднести до ситуації, коли близька людина (наприклад, мати) відчуває на відстані небезпеку, яка очікує на її сина чи доньку. Недарма іноді хтось каже: «Щось душі моїй стало неспокійно».

Сергій КОРДИК