"Світло далекої зірки" проти російського серіалу
Перемога здобувається на фронті, але кується в тилу. Через це вглиб України щодня летять ворожі ракети та дрони. Не гребують окупанти й іншими засобами, які б ослабили нашу оборону. Річ про ідеологію, носієм та виразником якої є культура. Про один із штурмів на свідомість молоді я дізнався із новин.
Виявляється, російський серіал «Слово пацана» користується популярністю серед українських глядачів, особливо юного віку. Навіть Міністерство культури та інформаційної політики України відреагувало і опублікувало заяву, в якій сказано, що серіал містить ворожу пропаганду, перегляд якої в умовах війни неприпустимий. Російський фільм романтизує «насилля, кримінал та естетику, притаманні країні-агресору».
То чому автор книги «Світло далекої зірки» протиставляє маловідомий самвидав розкрученому серіалу? Відповідь проста. У повісті описано час, коли руйнувалась радянська імперія, а на її уламках зростало талановите, але не затребуване державою покоління. Молодь шукала своє місце під сонцем. Працювати в комуністичному рабстві за копійки вже ніхто не бажав, але альтернативних варіантів вбачалось небагато: спекулюй або грабуй.
Розумніші барижничали, спортсмени йшли в банди, щоб займатись рекетом. В обох випадках це змушувало розпрощатись із совістю, звузити світ до бездуховного егоїзму. Але не вся молодь переймалась проблемою збагачення, утвердженням власних амбіцій у кримінальному соціумі. Були й ті, хто захопились ідеєю відновлення української державності та внесли в цю справу посильний внесок.
«Світло далекої зірки» – це розповідь про молодь, яка мріяла про життя в країні чесних можливостей з європейськими цінностями, і за це боролась. Чим не ідея для створення патріотичного українського кінопродукту?! Впевнений, є продюсери, які думають про створення оригінального молодіжного серіалу. Але якщо піти шляхом запоребрикових опонентів, отримаємо копіювання чужої ідеї, в основі якої збережеться «естетика, притаманна країні-агресору».
Чи під силу українцям піти власним шляхом? Так. Достатньо його обрати і підтримати.
Василь ПАБАТ
Виявляється, російський серіал «Слово пацана» користується популярністю серед українських глядачів, особливо юного віку. Навіть Міністерство культури та інформаційної політики України відреагувало і опублікувало заяву, в якій сказано, що серіал містить ворожу пропаганду, перегляд якої в умовах війни неприпустимий. Російський фільм романтизує «насилля, кримінал та естетику, притаманні країні-агресору».
То чому автор книги «Світло далекої зірки» протиставляє маловідомий самвидав розкрученому серіалу? Відповідь проста. У повісті описано час, коли руйнувалась радянська імперія, а на її уламках зростало талановите, але не затребуване державою покоління. Молодь шукала своє місце під сонцем. Працювати в комуністичному рабстві за копійки вже ніхто не бажав, але альтернативних варіантів вбачалось небагато: спекулюй або грабуй.
Розумніші барижничали, спортсмени йшли в банди, щоб займатись рекетом. В обох випадках це змушувало розпрощатись із совістю, звузити світ до бездуховного егоїзму. Але не вся молодь переймалась проблемою збагачення, утвердженням власних амбіцій у кримінальному соціумі. Були й ті, хто захопились ідеєю відновлення української державності та внесли в цю справу посильний внесок.
«Світло далекої зірки» – це розповідь про молодь, яка мріяла про життя в країні чесних можливостей з європейськими цінностями, і за це боролась. Чим не ідея для створення патріотичного українського кінопродукту?! Впевнений, є продюсери, які думають про створення оригінального молодіжного серіалу. Але якщо піти шляхом запоребрикових опонентів, отримаємо копіювання чужої ідеї, в основі якої збережеться «естетика, притаманна країні-агресору».
Чи під силу українцям піти власним шляхом? Так. Достатньо його обрати і підтримати.
Василь ПАБАТ
| Читайте також |
| Коментарі (1) |
|
| |
0
