Сумний футбол

Так дивно читати сум та розпач з приводу програшу наших футболістів...Нагадайте, як взагалі футбол допомагає нам? Навіщо він взагалі?

Ні-ні-ні... не треба шаблонів та теоретичних "дуже важливо...". Конкретно, по полицям, навіщо нам той футбол? Це суто розвага, а не щось інше...

Згадайте, як усі обурювались бронюванням цирку... Так отой футбол - це такий самий цирк, де купка хлопчиків розважають не глядачів навколо арени... стоп... так і у футболі теж арени, і яскраві ліхтарі, і ведучі... навіть тоталізатор є... То чим футбол відрізняється від цирку? Від "пєвцов ротам"? Від купи ледачих керованих каналів з шаленими бюджетами під час війни?

Але ж... наші футбалісти... наші спартцмєни... наші воіни спартівнава фронта... Аж нудить...

Начебто дуже придатні там усі... бійці по духу... прагнуть завжди перемоги... треновані та витривалі... Як вони там, оновили дані? ВЛК пройшли?...Чи як завжди?

І так з усіма іншими спортами, культурами, мистецтвами... з усім тим, що навіть за мирного життя викликає багато питань щодо фінансування та доцільності існування...

Тож... програли... й нехай так і буде... точніше... байдуже взагалі, що там з тим футболом. Але не байдуже те, що навколо стільки суму з цього приводу і так мало суму з приводу смертей та поневірянь простих українців....
Ось це справді сумно.

Анатолій ЯРОВЕД