Сучасні академіки, радники, каскадери Голлівуду — школа всіх пам'ятає!

Чернігівська школа № 2, що з 2000 року має статус спеціалізованої загальноосвітньої школи I – III ступенів з поглибленим вивченням іноземних мов, — одна з найстарших у місті. Завдяки архівним дослідженням викладача Чернігівського педінституту, кандидата історичних наук Василя Чорноуса було доведено, що «праматір’ю» 2-ої школи слід вважати жіноче училище першого розряду, створене в Чернігові 15 жовтня 1865 року. 1871 року училище отримало статус жіночої гімназії. 1899 року гімназія, що розташовувалася в приватному будинку, переїхала в зведену за спеціальним проектом будівлю (нині — приміщення художнього музею), а з 1919 року було запроваджено спільне навчання дівчаток і хлопчиків. Колишня жіноча гімназія з 1922 року називалася школою № 3 імені Короленка, а з 1924 року — школа № 2 імені Леніна.

У школі існував музей В.І.Леніна, потім у шкільному коридорі — музей історії цього освітнього закладу. Але настав час, і 22 травня 2009 року музей історії школи № 2 офіційно відкрився у спеціальному приміщенні. Директор школи Тамара Касаткіна знайшла кошти на ремонт кабінету, а художньо-дизайнерську роботу виконала фірма «Українська кухня реклами», директор якої Олег Сельський — випускник 2-ої школи. Меблі для музею зробив колишній учень школи № 2— Олександр Торба. До речі, ще один випускник цього закладу — директор Чернігівського історичного музею ім.Тарновського Сергій Лаєвський — був присутній на урочистому відкритті музею і щиро привітав учителів та учнів зі значною подією в житті школи.

Директором музею є Валентина Сущова, яка вже 40 років викладає англійську мову в рідній школі. Валентина Василівна розповіла, що залучив її до роботи в обласному архіві батько — Василь Чорноус, історик за покликанням. Випускники Чернігівського педагогічного інституту різних років добре пам’ятають Василя Устимовича, адже він із 1953 по 1989 роки викладав політекономію у вузі. Батько дав дослідницький поштовх, а Валентина Василівна вже не могла зупинитись.

Весь шкільний колектив займався поповненням фондів музею, а систематизацією — творча група у складі вчителів та учнів, керована організатором позакласної і позашкільної виховної роботи Тетяною Воронцовою.
У музеї проводять екскурсії і для учнів, які сюди приходять організовано — класом, і для одного-двох відвідувачів (приміром, для пенсіонерів — колишніх випускників). Звучить у музеї і англійська, і німецька мови — про історію школи розповідали на семінарі вчителів іноземної мови.

Це місце, де минуле поєднується із сучасним, тому й дизайнерське оформлення приміщення музею оригінальне — двоє символічних вікон: вікно в минуле і вікно в майбутнє. Поєднує їх своєрідний «міст» — художній книжковий стелаж, на якому відображена хроніка шкільного життя за десятки років.

Не забуті всі директори, їхні заступники, піонервожаті, які працювали в школі в різні роки. Також є в музеї список учителів та учнів, котрі загинули під час Великої Вітчизняної війни. На стінах — безліч фотографій випусків: цікаво вдивлятися у щасливі усміхнені обличчя колишніх школярів, серед яких нинішні учні, буває, впізнають родичів або знайомих. Є колекція листівок, починаючи від 40-их років минулого століття. Помилуватися каліграфічним почерком, притаманним учням минулого, можна, крім листівок, і на сторінках щоденника або зошита. А ще в музеї є шафа, біля якої надовго затримуються школярі, особливо початкових класів. Тут зібране шкільне приладдя минулого: глобус, чорнильниця з перами, пенал, рахівниця, готовальня, проектор для діафільмів — предмети, які зараз мають дещо інший вигляд. Учні з цікавістю роздивляються, порівнюють, навіть не всі речі впізнають.
У музеї також представлено багато документів: спогади колишніх учнів, учителів, листування (географія листів охоплює всі куточки колишнього Союзу і зарубіжні країни). До слова, всі теки з документами інвентаризовані. Серед раритетних паперів привертає увагу телеграма за підписом Сталіна, датована 24 січня 1944 р., у якій міститься подяка за зібрані учнями і вчителями школи 12 тисяч рублів на будівництво літака «Чернігівський комсомолець».

Зібрано тут безліч кубків, нагород зі спортивних змагань різних рівнів, існує «Книга пошани школи», згадані медалісти, переможці міських, обласних та всеукраїнських олімпіад.

Слід додати, що школа підтримує зв’язок з американським благодійним фондом Сандри Діксон, який кожного року відзначає серед учнів кращого з певного шкільного предмету і заохочує грошовою премією та своєрідним знаком (цю нагороду теж можна побачити в музеї).

Неповторна «гімназична» сторінка експозиції. Серед гімназисток — справжні красуні, навіть не віриться, що деякі з цих дівчат стали активними революціонерками. До речі, після закінчення семи класів гімназистки мали право працювати в школі. Чернігівську жіночу гімназію закінчила Віра Дейша (майбутня дружина М.Коцюбинського), якийсь час вона працювала класною дамою в цьому закладі. Згодом цю ж гімназію закінчили дві доньки Коцюбинських — Ірина та Оксана. А ще серед відомих гімназисток-випускниць — Любов Дельмас, оперна співачка, котрій присвячена збірка віршів О.Блока «Кармен»; Марія Сергієнко — філолог, історик античності; Софія Соколовська — революціонерка, потім радянська партійна діячка, директор «Мосфільму»; Михайло Черняк (композитор).

Випускники — це гордість будь-якого навчального закладу. І 2-ій школі в цьому сенсі пощастило. Відомості про випускників, що реалізували себе в різних галузях, — повсюди на музейних стендах. Школа пишається, що з її стін свого часу вийшли Олексій Нарочницький (став академіком), Вадим Дядиченко (історик), Раїса Окипна (оперна співачка, актриса). Серед відомих випускників-сучасників — Віктор Мироненко (провідний науковий співробітник Інституту Європи Російської академії наук, керівник Центру українських досліджень, головний редактор журналу «Сучасна Європа», радник М. Горбачова та радник віце-спікера Держдуми Росії); Ніна Бісько (ґрунтознавець-агрохімік, доктор біологічних наук, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки); Володимир Купріяненко (начальник міського управління освіти); Геннадій Риженко (заступник керуючого Нацбанку в Чернігівській області); Ілля Хоменко (журналіст, філолог, письменник-фантаст, радіодраматург); Сергій Макашов (співак); Віталій Сєров (каскадер у Голлівуді); Наталя Давидова (важкоатлетка, бронзова призерка Олімпійських ігор у Пекіні 2008 р., I місце на чемпіонаті світу 2007 р.); Юлія Корнієвець (багаторазова чемпіонка України з футболу, член збірної України, гравець команди «Легенда»). 14 випускників стали вчителями в рідній школі.

Інформація на стендах знайомить зі шкільними юнацькою та дитячими організаціями. Це ШАГ (шкільна активна група) для учнів 8 – 11 класів, до піонерської організації «Веселка» входять учні 5 – 7 класів, а молодші школярі — «барвінчата». Діти беруть участь у всіляких проектах, виконують завдання, які поповнюють скарбничку загальних добрих справ.

Варто згадати, що гімназистки теж створювали свої об’єднання, які мали власні назви: «Чайниці», «Курчата», «Поросята» та інші. У директора музею історії школи Валентини Сущової є мрія про відродження «Чайниць» на базі шкільного музею, аби в стінах музею обговорювались різноманітні серйозні питання, які стосуються шкільного життя, — діти мають бути залучені до спільної справи, повинні думати, планувати, аналізувати, бачити перспективи. А ще Валентина Василівна мріє створити колекцію старих шкільних підручників. Отож якщо в когось виникне бажання поділитися з музеєм чимось цікавим (це стосується не тільки випускників школи № 2) —вам будуть раді і вдячні.

Олена МАХОТКО ("Сіверщина").

Фото Валерія СЕНЧУКА