Стародубщина – земля, яку в нас тихо вкрали
26 квітня – дата, про яку в росії не згадують. Бо незручно.
У 1919 році більшовики просто взяли й “перемалювали” карту: чотири повіти Чернігівщини — Мглинський, Новозибківський, Стародубський і Суразький — віддали спочатку до Гомельської губернії, а потім до Брянської. Без референдумів. Без пояснень. Просто забрали. Так зникла з України Стародубщина.
Це не “спірна територія”. Це історично український край:
▪️ Стародубщина входила до Чернігово-Сіверської землі ще в XII столітті.
▪️ За часів Козацької держави (XVII–XVIII ст.) це була територія Стародубського полку Війська Запорозького – одного з найбільших і найрозвиненіших полків Гетьманщини
▪️ Протягом століть ці землі входили до суцільної української етнічної території
▪️ Навіть імперські карти це підтверджували. У XIX столітті етнографічні мапи чітко показували: населення там українське.
Після поразки Української революції 1917–1921 років більшовики почали “наводити порядок”.
І цей порядок виглядав так:
• Українські землі урізати
• Кордони перекроїти
• Українців розчинити
У результаті адміністративних рішень москва просто залишила Стародубщину поза межами урср.
Далі – класичний сценарій, який росія повторює століттями:
▪️ Зміна адміністрації
Українські повіти включили до російських губерній і почали переписувати ідентичність.
▪️ Мова і освіта
Українська мова витіснялася з публічного життя, освіта переводилась на російську.
▪️ Перепис населення
Людей почали записувати “русскими”, навіть якщо вони поколіннями були українцями.
▪️ Знищення козацької спадщини
Те, що нагадувало про Гетьманщину поступово стирали.
▪️ Церква і культура
Місцеві традиції підмінялися російськими, а українська ідентичність — маргіналізувалася.
Це важливо сьогодні, бо Стародубщина – це не просто “шмат історії”. Це приклад того, як працює імперія: спочатку “адміністративне рішення”, потім “тут завжди були русскіє”
І через покоління вже ніхто не пам’ятає, як було насправді.
Стародубщина — це Україна, яку не втратили природно. Її просто забрали. І саме тому про неї варто говорити.
У 1919 році більшовики просто взяли й “перемалювали” карту: чотири повіти Чернігівщини — Мглинський, Новозибківський, Стародубський і Суразький — віддали спочатку до Гомельської губернії, а потім до Брянської. Без референдумів. Без пояснень. Просто забрали. Так зникла з України Стародубщина.
Це не “спірна територія”. Це історично український край:
▪️ Стародубщина входила до Чернігово-Сіверської землі ще в XII столітті.
▪️ За часів Козацької держави (XVII–XVIII ст.) це була територія Стародубського полку Війська Запорозького – одного з найбільших і найрозвиненіших полків Гетьманщини
▪️ Протягом століть ці землі входили до суцільної української етнічної території
▪️ Навіть імперські карти це підтверджували. У XIX столітті етнографічні мапи чітко показували: населення там українське.
Після поразки Української революції 1917–1921 років більшовики почали “наводити порядок”.
І цей порядок виглядав так:
• Українські землі урізати
• Кордони перекроїти
• Українців розчинити
У результаті адміністративних рішень москва просто залишила Стародубщину поза межами урср.
Далі – класичний сценарій, який росія повторює століттями:
▪️ Зміна адміністрації
Українські повіти включили до російських губерній і почали переписувати ідентичність.
▪️ Мова і освіта
Українська мова витіснялася з публічного життя, освіта переводилась на російську.
▪️ Перепис населення
Людей почали записувати “русскими”, навіть якщо вони поколіннями були українцями.
▪️ Знищення козацької спадщини
Те, що нагадувало про Гетьманщину поступово стирали.
▪️ Церква і культура
Місцеві традиції підмінялися російськими, а українська ідентичність — маргіналізувалася.
Це важливо сьогодні, бо Стародубщина – це не просто “шмат історії”. Це приклад того, як працює імперія: спочатку “адміністративне рішення”, потім “тут завжди були русскіє”
І через покоління вже ніхто не пам’ятає, як було насправді.
Стародубщина — це Україна, яку не втратили природно. Її просто забрали. І саме тому про неї варто говорити.
| Читайте також |
| Коментарі (0) |