Тимчасова Стародубщина
Сьогодні день народження найбільшого дослідника Стародубщини, друга Тараса Шевченка, видатного історика Олександра Лазаревського.
Добре, що в Чернігові відтепер є вулиця його імені, а історичний інститут носить його ім'я. Добре, що в Чернігові вийшла праця Ігоря Ситого та Сергія Горобця про Стародубський полк. Але цього мізерно мало - українці мають пам'ятати про свої землі, бо, як вірно зазначає українська Вікіпедія, "1919 року в ході Радянсько-української війни територія Стародубщини була анексована на користь РРФСР і тепер тимчасово знаходиться у складі Брянської області (Російська Федерація)". Ключове ту слово - тимчасово...
А я пригадую - коли ми в редакції "Сіверщини" анонсували громадську неформальну організацію "Стародубщина з Україною" - в чернігівський архів активно поїхали російські дослідники (бо саме в чернігівському архіві матеріали про українськість цього краю - скажімо, про заснування церков). Явно це було за завданням російських спецслужб - хоча на Стародубщині нема жодних видимих ознак української присутності в свідомості тамтешнього люду, КГБ\ФСБ\ГРУ знає: Стародубщина - українська! А як казав генерал Джохар Дудаєв, українці завжди повертаються по своє...
І ще одна пригадка - коли за Кравчука у нас була дружба на всю голову з Росією і були традиційні спільні фестивалі, українську делегацію очолював заступник представника Президента в Чернігівській області Валерій Сарана. Божественно співала і збирала призи голова Ічнянської "Просвіти", вчителька Надія Кондра, а росіяни тільки для ложкарів змогли якусь нагороду дати. Валерій Сарана вже добре поспілкувався зі своїм брянським візаві, в тому числі достойно витримав типово російське змагання - хто кого переп'є. Наче ж дружба - фройндшафт і брянський губернатор - ставленик демократа Єльцина. Але коли Сарана попросився на зворотньому шляху заїхати з концертом у Стародуб, брянський губернатор категорично відмовив:"Ви виступите, а вони цілий рік будуть згадувати, що і самі ж українці!".
Василь ЧЕПУРНИЙ
Добре, що в Чернігові відтепер є вулиця його імені, а історичний інститут носить його ім'я. Добре, що в Чернігові вийшла праця Ігоря Ситого та Сергія Горобця про Стародубський полк. Але цього мізерно мало - українці мають пам'ятати про свої землі, бо, як вірно зазначає українська Вікіпедія, "1919 року в ході Радянсько-української війни територія Стародубщини була анексована на користь РРФСР і тепер тимчасово знаходиться у складі Брянської області (Російська Федерація)". Ключове ту слово - тимчасово...
А я пригадую - коли ми в редакції "Сіверщини" анонсували громадську неформальну організацію "Стародубщина з Україною" - в чернігівський архів активно поїхали російські дослідники (бо саме в чернігівському архіві матеріали про українськість цього краю - скажімо, про заснування церков). Явно це було за завданням російських спецслужб - хоча на Стародубщині нема жодних видимих ознак української присутності в свідомості тамтешнього люду, КГБ\ФСБ\ГРУ знає: Стародубщина - українська! А як казав генерал Джохар Дудаєв, українці завжди повертаються по своє...
І ще одна пригадка - коли за Кравчука у нас була дружба на всю голову з Росією і були традиційні спільні фестивалі, українську делегацію очолював заступник представника Президента в Чернігівській області Валерій Сарана. Божественно співала і збирала призи голова Ічнянської "Просвіти", вчителька Надія Кондра, а росіяни тільки для ложкарів змогли якусь нагороду дати. Валерій Сарана вже добре поспілкувався зі своїм брянським візаві, в тому числі достойно витримав типово російське змагання - хто кого переп'є. Наче ж дружба - фройндшафт і брянський губернатор - ставленик демократа Єльцина. Але коли Сарана попросився на зворотньому шляху заїхати з концертом у Стародуб, брянський губернатор категорично відмовив:"Ви виступите, а вони цілий рік будуть згадувати, що і самі ж українці!".
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |