Сьогодні - 70-річчя розстрілу енкаведистами легендарного Ремболовича
8-го вересня 1950-го року загинув (розстріляний органами НКВД) Ремболович (Рємбалович) Іван Семенович.
Підполковник армії УНР доби Директорії С.Петлюри, творець Вільного Козацтва на Чернігівщині, сотник дивізії «Галичина», командир (полковник) УПА.
Народився 28-го січня 1897-го року в м.Городня Чернігівської губернії, в родині священиків. Учасник Першої світової війни, українізації частин російської армії. Став командиром пішої півсотні української охоронної сотні м. Городня (весна 1918 р.). Делегат Всеукраїнських військових з'їздів (Київ, 1917).
Тоді ж поручик Ремболович став творцем добровольчих військових формувань – Чернігівського відділу Українського вільного козацтва. На початку 1918 р. боронив північні повіти Чернігівщини від більшовицьких військ, які сунули з Гомеля. У грудні 1918 – січні 1919 рр. був одним з очільників визвольного антибільшовицького повстанчого руху на Чернігівщині. 1918 р. – начальник зв'язку Запорозької стрілецької дивізії, Запорозького корпусу, штабу Дієвої армії УНР, начальник оперативного відділу 4-ї Київської дивізії Волинської групи. У січні 1919 р. – старшина 20-го кінного Павлоградського полку, кінного дивізіону корпусу Січових стрільців. Учасник Першого зимового походу Армії УНР й Другого зимового походу Української повстанської армії. В бою під Малими Миньками 17 листопада 1921 р. важко пораненим потрапив у більшовицький полон. 20 листопада втік. Перетнув кордон з Польщею, працював у різних організаціях. Під час Другої світової війни закінчив саперну школу. Став командиром саперної сотні та куреня дивізії СС "Галичина" (1943).
Під час бою під м. Броди у липні 1944 р. був тяжко поранений, втратив ногу. В чині полковника воював у підпіллі УПА (псевдо "Кропива"). Організував кількамісячну старшинську школу. Арештований у листопаді 1949 р. в селі Космачі Яблунівського району. Понад півроку був під слідством органів НКВС, нікого не зрадив і 15 травня 1950 р. був засуджений до розстрілу Військовим трибуналом Прикарпатського воєнного округу. Загинув 8 вересня 1950 р.
За висновком прокурора Івано-Франківської області від 27 червня 1994 р. реабілітації не підлягає. Героям -- Слава! Смерть--ворогам!
Ярослав ВОЛЕРТ
Підполковник армії УНР доби Директорії С.Петлюри, творець Вільного Козацтва на Чернігівщині, сотник дивізії «Галичина», командир (полковник) УПА.
Народився 28-го січня 1897-го року в м.Городня Чернігівської губернії, в родині священиків. Учасник Першої світової війни, українізації частин російської армії. Став командиром пішої півсотні української охоронної сотні м. Городня (весна 1918 р.). Делегат Всеукраїнських військових з'їздів (Київ, 1917).
Тоді ж поручик Ремболович став творцем добровольчих військових формувань – Чернігівського відділу Українського вільного козацтва. На початку 1918 р. боронив північні повіти Чернігівщини від більшовицьких військ, які сунули з Гомеля. У грудні 1918 – січні 1919 рр. був одним з очільників визвольного антибільшовицького повстанчого руху на Чернігівщині. 1918 р. – начальник зв'язку Запорозької стрілецької дивізії, Запорозького корпусу, штабу Дієвої армії УНР, начальник оперативного відділу 4-ї Київської дивізії Волинської групи. У січні 1919 р. – старшина 20-го кінного Павлоградського полку, кінного дивізіону корпусу Січових стрільців. Учасник Першого зимового походу Армії УНР й Другого зимового походу Української повстанської армії. В бою під Малими Миньками 17 листопада 1921 р. важко пораненим потрапив у більшовицький полон. 20 листопада втік. Перетнув кордон з Польщею, працював у різних організаціях. Під час Другої світової війни закінчив саперну школу. Став командиром саперної сотні та куреня дивізії СС "Галичина" (1943).
Під час бою під м. Броди у липні 1944 р. був тяжко поранений, втратив ногу. В чині полковника воював у підпіллі УПА (псевдо "Кропива"). Організував кількамісячну старшинську школу. Арештований у листопаді 1949 р. в селі Космачі Яблунівського району. Понад півроку був під слідством органів НКВС, нікого не зрадив і 15 травня 1950 р. був засуджений до розстрілу Військовим трибуналом Прикарпатського воєнного округу. Загинув 8 вересня 1950 р.
За висновком прокурора Івано-Франківської області від 27 червня 1994 р. реабілітації не підлягає. Героям -- Слава! Смерть--ворогам!
Ярослав ВОЛЕРТ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |