Смак дитинства

Їду у потязі поруч із військовим. Він мовчазний. На стіл із іншими речами кладу книжку Віктора Франкла «Людина в пошуках сенсу», щоб відмітити деякі цитати для зустрічі в Харкові. Він бере її до рук, перегортає сторінки. Пригощаю фінськими лакричними цукерками, - куштує, і вперше посміхнувся:: «Я цей смак з дитинства пам’ятаю… мама давала від кашлю. Дивно, але я давно не згадував дитинство».

Мовчимо.
Він додає тихо: «Ми тоді грали у війну - ділилися на наших і фашистів. А тепер я виріс… і воюю з фашистами справжніми".

Життя дивне й парадоксальне: смак цукерки повертає те, що здавалось забутим, і нагадує про людяність - навіть за маскою суворості.

Хай у нього буде мир у серці. Хоча б на цей шлях.

Олена ДЮЖЕНКО