Слов'янський союз, або солодка міря українця
13 жовтня 2011 року «Сіверщина» надрукувала полеміку між трьома читачами з приводу того, де повинна знаходитися Україна — в Євросоюзі чи в Слов’янському союзі. Один із учасників полеміки, голова благодійного фонду «Ніжен» Микола Шкурко вважає за необхідне створити Слов’янський союз (або Слов’янську співдружність). На його думку, це дасть Україні можливість досягти високого економічного і політичного рівня. М. Шкурко дещо легковажно ставиться до ідеологічних, правових та економічних засад об’єднання слов’янських народів. Він зовсім не аналізує причин, які протягом майже двохсот років перешкодили втіленню в життя зовні привабливої ідеї слов’янської єдності.
Микола Шкурко чомусь не згадує про варіант, який запропонував російський письменник Олександр Солженіцин, а саме створення союзу трьох слов’янських держав — України, Росії, Білорусі. На думку Солженіцина, до цієї трійці можна додати Казахстан, де мешкає багато українців і росіян.
Утворення слов’янської співдружності за будь-якою схемою не принесе Україні вагомих здобутків, бо в усіх випадках Росія диктуватиме свої умови як сильна країна з високим економічним потенціалом і войовничим духом. Сьогодні слов’янські держави прислухаються до Росії, в той час як позиція України мало кого цікавить. Для того, щоб стати членом глобальної слов’янської структури, Україні необхідно насамперед знайти спільну мову з Росією. Але тут бачимо безліч старих проблем, в які слов’янські країни вникати не бажають.
Віктор БАРАНОВ,
журналіст, правозахисник,
смт Парафіївка, Ічнянський район
Скорочено. Повністю стаття опублікована в газеті "Сіверщина" за 19 січня 2012 року.
| Читайте також |
| Коментарі (0) |