Скільки у вас Павличка?
Дмитру Павличку - 90.
Голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський на своїй сторінці у Фейсбук повідомив, що зустріч Дмитра Павличка з численними шанувальниками в рамках проведення літературно-мистецького вечора «Два кольори» в Національній опері не відбудеться. «Нам дуже прикро, зазначив він, - за те, що очільники Міністерства культури, молоді і спорту не розуміють чи не хочуть розуміти вагу і значення Дмитра Павличка як одного з світочів українського національного відродження в новітній історії української держави».
А я хочу запитати новітніх чиновників від культури: скільки у вас Павличка?
Хтось хмикне, що у нього Павличка зовсім нема, бо не любить його поезії, набрид ще у школі. Не вірю. Поетичних текстів у Дмитра Павличка стільки, що цей огром практично неможливо засвоїти одній людині. Розмаїтий тематичний спектр, блискуче володіння різними поетичними формами, стилями, віртуозне володіння словом у поєднанні з неймовірною енергією строфи – такого Павличка неможливо не любити. Не захоплюватися. І хоч мені важко уявити людину, яку не схвилювали його «Коли помер кривавий Торквемадо», або «Таємниця твого обличчя», або «Покаянні псалми», сонети, все ж спробую примиритися з тим що комусь все це поетичне роздолля не до душі.
Та ніколи не погоджуся з тим, що у вас Павличка зовсім нема. Бо ж через його переклади український читач познайомився з Шарлем Бодлером, Павола Гвездослава, Луїсом де Камоенсом та багатьма іншими іменами світової літератури. Своїми перекладами Павличко запропонував нове прочитання творів Данте Аліг'єрі, Франческо Петрарки, Мікеланджело Буонарроті, Федеріко Гарсіа Лорки, Хосе Марті, Сесара Вальєхо, Рубена Даріо, Йогана Вольфганга Ґете, Генріха Гайне, Райнер Марія Рільке, Генріка Ібсена, Леопольда Стаффа, Ярослава Івашкевича, П'єра Ронсара, Жозе-Марія де Ередіа, Вітезслава Незвала, Христо Ботева та багатьох інших.
Завдяки зусиллям Павличка вперше українською мовою з'явилося повне зібрання творів Шекспіра в шести томах. А захоплення Павличка сонетною формою вилилось у створення антології «Світовий сонет» (1983), яку свого часу готував, але не встиг реалізувати Микола Зеров. У цій антології українською мовою були опубліковані великі добірки сонетів Данте, Мікеланджело, Шекспіра, Шарля Бодлера, Павола Гвездослава Орсага, Янки Купали. Розширене видання антології, до якого крім перекладів увійшли й оригінальні сонети Павличка, з'явилося 2004 року у видавництві «Генеза» під назвою «Сонети».
Беручи до рук книги багатьох зарубіжних письменників чи усвідомлюєте, що вперше вони були опубліковані у журналі «Всесвіт», головним редактором якого він працював?
Розмахуючи критичною косою над головами письменників, ви віддаєте звіт, скільки понятійних термінів ввів у наше літературознавство саме Павличко, скільки напрямків він відкрив, скільки нових імен.
Він іноді помилявся, ішов на поступки політичному тиску, кон»юктурі. Він людина свого часу. Людина-епоха. Але до кінця був відданий єдиному божеству – українському Слову, якому служив з фантастичною працелюбністю, створивши свій неповторний літературний космос. Від пісень, серед яких геніальні «Два кольори», сценаріїв до художніх фільмів «Сон», «Захар Беркут», лібрето до опер і музичних фільмів, історичних поем до складних літературознавчих творів.
Але припустімо, що ви за своє життя не взяли до рук жодної книжки. Та все ж є одна, яку можливо ви і не читали, але вона важлива для кожного. Особливо - для людей при владі. Це Українська Конституція, творенню якої віддав чимало сил та енергії народний депутат Дмитро Павличко.
Я не буду писати про заслуги Дмитра Павличка, усі його регалії. Герой України, Надзвичайний і повноважний Посол у Словаччині, Польщі, один із організаторів Народного Руху України, перший голова Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка, народний депутат України, почесний професор НаУКМА, голова Української Всесвітньої Координаційної Ради.
Якими такими критеріями, мотивами послугувалися очільники Міністерства культури, молоді та спорту, відмовляючись від проведення урочистого вечора в Національній опері? Які причини стали на заваді вшануванню нашого геніального письменника і громадського діяча? Нерозуміння ким для нас усіх є Павличко чи елементарне дикунство?
Наталія ДЗЮБЕНКО-МЕЙС
Голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський на своїй сторінці у Фейсбук повідомив, що зустріч Дмитра Павличка з численними шанувальниками в рамках проведення літературно-мистецького вечора «Два кольори» в Національній опері не відбудеться. «Нам дуже прикро, зазначив він, - за те, що очільники Міністерства культури, молоді і спорту не розуміють чи не хочуть розуміти вагу і значення Дмитра Павличка як одного з світочів українського національного відродження в новітній історії української держави».
А я хочу запитати новітніх чиновників від культури: скільки у вас Павличка?
Хтось хмикне, що у нього Павличка зовсім нема, бо не любить його поезії, набрид ще у школі. Не вірю. Поетичних текстів у Дмитра Павличка стільки, що цей огром практично неможливо засвоїти одній людині. Розмаїтий тематичний спектр, блискуче володіння різними поетичними формами, стилями, віртуозне володіння словом у поєднанні з неймовірною енергією строфи – такого Павличка неможливо не любити. Не захоплюватися. І хоч мені важко уявити людину, яку не схвилювали його «Коли помер кривавий Торквемадо», або «Таємниця твого обличчя», або «Покаянні псалми», сонети, все ж спробую примиритися з тим що комусь все це поетичне роздолля не до душі.
Та ніколи не погоджуся з тим, що у вас Павличка зовсім нема. Бо ж через його переклади український читач познайомився з Шарлем Бодлером, Павола Гвездослава, Луїсом де Камоенсом та багатьма іншими іменами світової літератури. Своїми перекладами Павличко запропонував нове прочитання творів Данте Аліг'єрі, Франческо Петрарки, Мікеланджело Буонарроті, Федеріко Гарсіа Лорки, Хосе Марті, Сесара Вальєхо, Рубена Даріо, Йогана Вольфганга Ґете, Генріха Гайне, Райнер Марія Рільке, Генріка Ібсена, Леопольда Стаффа, Ярослава Івашкевича, П'єра Ронсара, Жозе-Марія де Ередіа, Вітезслава Незвала, Христо Ботева та багатьох інших.
Завдяки зусиллям Павличка вперше українською мовою з'явилося повне зібрання творів Шекспіра в шести томах. А захоплення Павличка сонетною формою вилилось у створення антології «Світовий сонет» (1983), яку свого часу готував, але не встиг реалізувати Микола Зеров. У цій антології українською мовою були опубліковані великі добірки сонетів Данте, Мікеланджело, Шекспіра, Шарля Бодлера, Павола Гвездослава Орсага, Янки Купали. Розширене видання антології, до якого крім перекладів увійшли й оригінальні сонети Павличка, з'явилося 2004 року у видавництві «Генеза» під назвою «Сонети».
Беручи до рук книги багатьох зарубіжних письменників чи усвідомлюєте, що вперше вони були опубліковані у журналі «Всесвіт», головним редактором якого він працював?
Розмахуючи критичною косою над головами письменників, ви віддаєте звіт, скільки понятійних термінів ввів у наше літературознавство саме Павличко, скільки напрямків він відкрив, скільки нових імен.
Він іноді помилявся, ішов на поступки політичному тиску, кон»юктурі. Він людина свого часу. Людина-епоха. Але до кінця був відданий єдиному божеству – українському Слову, якому служив з фантастичною працелюбністю, створивши свій неповторний літературний космос. Від пісень, серед яких геніальні «Два кольори», сценаріїв до художніх фільмів «Сон», «Захар Беркут», лібрето до опер і музичних фільмів, історичних поем до складних літературознавчих творів.
Але припустімо, що ви за своє життя не взяли до рук жодної книжки. Та все ж є одна, яку можливо ви і не читали, але вона важлива для кожного. Особливо - для людей при владі. Це Українська Конституція, творенню якої віддав чимало сил та енергії народний депутат Дмитро Павличко.
Я не буду писати про заслуги Дмитра Павличка, усі його регалії. Герой України, Надзвичайний і повноважний Посол у Словаччині, Польщі, один із організаторів Народного Руху України, перший голова Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка, народний депутат України, почесний професор НаУКМА, голова Української Всесвітньої Координаційної Ради.
Якими такими критеріями, мотивами послугувалися очільники Міністерства культури, молоді та спорту, відмовляючись від проведення урочистого вечора в Національній опері? Які причини стали на заваді вшануванню нашого геніального письменника і громадського діяча? Нерозуміння ким для нас усіх є Павличко чи елементарне дикунство?
Наталія ДЗЮБЕНКО-МЕЙС
| Читайте також |
| Коментарі (0) |