Скільки коштують харчі?
Ми всі чудово знаємо ціни на харчі. Ми їх купуємо, вирощуємо самостійно, подаємо на власний стіл. При цьому майже кожен впевнений, що в Україні харчів завжди вистачає. З голоду померти неможливо. Хіба... силоміць їжу відберуть.
Але... ми мліємо від того, що харчі в Україні дуже дешеві. І не просто дешеві, а мають бути найдешевші з усього, що ми купуємо.
І ось тут зарита та сама собака, яка нищила і нищить Україну вже протягом багатьох десятиліть. Чому? Зараз поясню.
В Україні нема ями, з якої можна копати гроші і роздавати всім навколо. Нема корисних копалин, які б мали найменшу собівартість видобутку з величезними покладами речовини. Нема туристичного курортного клімату, де за мінімальними інвестиціями можна заробити на іноземцях мільярди. Щоб там не казали, але Україна має тільки аграрний потенціал. Якщо врожайність не висока, то обсяг ораних земель дуже значний. Тобто кількість сільськогосподарської продукції є єдиним джерелом доходу країни.
І ось тут починається найцікавіше. З усіх усюд лунає одна єдина думка: "борщовий набір не має дорожчати". Тобто, все, що вирощується в Україні - має бути дармовим. А до чого це призводить?
Все просто - до руйнації аграрної сфери, до зубожіння сільського населення, до нестачі грошей на розвиток бодай чогось. І ось маємо наратив: коштів нема.
А чому ж така низька ціна?
Мало хто знає, що низька ціна на вирощені харчі зумовлена тиском московії. Так-так, московія десятиліттями тримала ціну на аграрну українську продукцію на мінімуму.
Як і для чого?
1. Головним споживачем аграрної української продукції були московити і їм було цікаво купувати все це за безцінь.
2. Будь-яке дорожчання харчів в Україні погоджувалось з московією, і якщо їх щось не влаштовувало, то одразу йшла погроза про підняття цін на газ та нафтопродукти.
3. Будь-який вихід України на міжнародні ринки блокувались, саботувались, підривались, засуджувались та закривались, з одночасним перехватом всього цього на користь москви.
4. Найбільше московитів цікавили підприємства зі зберігання та обробки аграрної продукції. Як тільки десь виринала подібна ідея, то всі зусилля московити зосереджували на питанні недопущення укладання навіть проекту подібної споруди. Нема де зберігати, нема де обробляти - будеш прагнути продати якомога швидше і, звісно, за найменшою ціною, і, звісно, тому, хто знаходиться найближче, бо продукція без обробки не зберігається і далеко не доїде. А на захід - там таможні, тримання вантажу тижнями і навіть місяцями... а до московії, без затримок, без мита... давай-давай...
Ось таким чином нищили наш аграрний, сільськогосподарський сектор, який мав би бути найнадійнішим джерелом добробуту всієї країни.
Натомість, інформаційна війна переконала більшість українців, що то вороги піднімають ціну картоплі, буряка, моркви та цибулі. Але ніяка "наташка-мосійчучка" не згадала, що все це у Європі коштує у рази більше, навіть Молдова має ціну картоплі майже щороку у два рази вищу, ніж в Україні. І ми б могли продати власні надлишки з непоганим прибутком. Але ж зась, не можна, не дозволено...
Але всі тішяться малими цінами, окрім селянина та малого фермера, який примушений продавати картоплю по 1,50 грн. Або пшеницю по 4 грн за кіло. І це при тому, що найнижча світова ціна картоплі 12 грн/кг, а пшениці 10 грн/кг. Не відбірна, не топових сортів, а найдешевша, фуражна, що йде на переробку для технічного використання.
Відчуваєте різницю?
І ось нарешті замайорів відкритий ринок Європи для України. Що це за собою потягне?
Правильно - продаж агропродукції за кордон. А це у свою чергу - до здорожчання харчів в Україні. А це до появи грошей в українському селі.
Хоча... скоріш за все появиться заборона торгувати картоплею та цибулею на базарі без податків та дозволів. Бо держава з цього нічого не має. Хочеш продати - оформлюй ФОП і сплачуй податок, як це робиться в усьому світі. І це значно наповнить бюджети. Дууууже суттєво.
Куди підуть ті гроші і як їх використають - окрема розмова. Але перспективи не погані, як би це не виглядало.
Тобто, ціни на харчі зростуть, дуже зростуть. А з власної грядки цибульку з петрушкою не продати коли і де заманеться. Тут або їсти самому, або грати за правилами, які у світі працюють століттями.
Раджу придбати чи відродити власні ділянки землі, дачі, городи, де можна хоч пару грядок зробити. Бо харчі, в наступні роки, стануть дуже суттєвою статтею витрат кожної української родини.
Анатолій ЯРОВЕД
Але... ми мліємо від того, що харчі в Україні дуже дешеві. І не просто дешеві, а мають бути найдешевші з усього, що ми купуємо.
І ось тут зарита та сама собака, яка нищила і нищить Україну вже протягом багатьох десятиліть. Чому? Зараз поясню.
В Україні нема ями, з якої можна копати гроші і роздавати всім навколо. Нема корисних копалин, які б мали найменшу собівартість видобутку з величезними покладами речовини. Нема туристичного курортного клімату, де за мінімальними інвестиціями можна заробити на іноземцях мільярди. Щоб там не казали, але Україна має тільки аграрний потенціал. Якщо врожайність не висока, то обсяг ораних земель дуже значний. Тобто кількість сільськогосподарської продукції є єдиним джерелом доходу країни.
І ось тут починається найцікавіше. З усіх усюд лунає одна єдина думка: "борщовий набір не має дорожчати". Тобто, все, що вирощується в Україні - має бути дармовим. А до чого це призводить?
Все просто - до руйнації аграрної сфери, до зубожіння сільського населення, до нестачі грошей на розвиток бодай чогось. І ось маємо наратив: коштів нема.
А чому ж така низька ціна?
Мало хто знає, що низька ціна на вирощені харчі зумовлена тиском московії. Так-так, московія десятиліттями тримала ціну на аграрну українську продукцію на мінімуму.
Як і для чого?
1. Головним споживачем аграрної української продукції були московити і їм було цікаво купувати все це за безцінь.
2. Будь-яке дорожчання харчів в Україні погоджувалось з московією, і якщо їх щось не влаштовувало, то одразу йшла погроза про підняття цін на газ та нафтопродукти.
3. Будь-який вихід України на міжнародні ринки блокувались, саботувались, підривались, засуджувались та закривались, з одночасним перехватом всього цього на користь москви.
4. Найбільше московитів цікавили підприємства зі зберігання та обробки аграрної продукції. Як тільки десь виринала подібна ідея, то всі зусилля московити зосереджували на питанні недопущення укладання навіть проекту подібної споруди. Нема де зберігати, нема де обробляти - будеш прагнути продати якомога швидше і, звісно, за найменшою ціною, і, звісно, тому, хто знаходиться найближче, бо продукція без обробки не зберігається і далеко не доїде. А на захід - там таможні, тримання вантажу тижнями і навіть місяцями... а до московії, без затримок, без мита... давай-давай...
Ось таким чином нищили наш аграрний, сільськогосподарський сектор, який мав би бути найнадійнішим джерелом добробуту всієї країни.
Натомість, інформаційна війна переконала більшість українців, що то вороги піднімають ціну картоплі, буряка, моркви та цибулі. Але ніяка "наташка-мосійчучка" не згадала, що все це у Європі коштує у рази більше, навіть Молдова має ціну картоплі майже щороку у два рази вищу, ніж в Україні. І ми б могли продати власні надлишки з непоганим прибутком. Але ж зась, не можна, не дозволено...
Але всі тішяться малими цінами, окрім селянина та малого фермера, який примушений продавати картоплю по 1,50 грн. Або пшеницю по 4 грн за кіло. І це при тому, що найнижча світова ціна картоплі 12 грн/кг, а пшениці 10 грн/кг. Не відбірна, не топових сортів, а найдешевша, фуражна, що йде на переробку для технічного використання.
Відчуваєте різницю?
І ось нарешті замайорів відкритий ринок Європи для України. Що це за собою потягне?
Правильно - продаж агропродукції за кордон. А це у свою чергу - до здорожчання харчів в Україні. А це до появи грошей в українському селі.
Хоча... скоріш за все появиться заборона торгувати картоплею та цибулею на базарі без податків та дозволів. Бо держава з цього нічого не має. Хочеш продати - оформлюй ФОП і сплачуй податок, як це робиться в усьому світі. І це значно наповнить бюджети. Дууууже суттєво.
Куди підуть ті гроші і як їх використають - окрема розмова. Але перспективи не погані, як би це не виглядало.
Тобто, ціни на харчі зростуть, дуже зростуть. А з власної грядки цибульку з петрушкою не продати коли і де заманеться. Тут або їсти самому, або грати за правилами, які у світі працюють століттями.
Раджу придбати чи відродити власні ділянки землі, дачі, городи, де можна хоч пару грядок зробити. Бо харчі, в наступні роки, стануть дуже суттєвою статтею витрат кожної української родини.
Анатолій ЯРОВЕД
| Читайте також |
| Коментарі (0) |