Щоденник Літа: вірші напам'ять ...

При вступі до інституту я складала усний іспит з української мови та літератури (ЗНО тоді ще не було). І серед питань з літератури був аналіз вірша Максима Рильського "Яблука доспіли, яблука червоні". Це був, як кажуть, щасливий білет. Бо цей вірш я знала ідеально, любила його і могла і про сам вірш розповідати довго і художньо; і свою думку висловити.

І хоча потім, під час навчання в інституті, ми познайомилися з більш складними, більш довершеними, більш глибокими поезіями як українських, так і зарубіжних авторів; але "Яблука... " все одно в моєму серці назавжди.
Це одна з найтепліших і найбільш щирих поезій Рильського. Мені - дівчинці, яка росла в приватному будиночку із садочком - рядки вірша були близькі і відчувалися як рідні. Переживаючи якесь юнацьке кохання, пригадувала і ось цей образ яблук та саду. Та й зараз, коли бачу на деревах достиглі плоди і подумки промовляю :"Яблука доспіли, Яблука червоні.. ", то мимоволі продовжую читати подумки увесь вірш. Просто як сьогодні Бо ж ЯБЛУКА ДОСПІЛИ.

Ірина ЛОМОНОС

ПС виставляючи Reels , випадково натрапила на пісню, яку якийсь гурт записав саме на вірш "Яблука доспіли, Яблука червоні" . Дуже гарно вийшло романсово (ні, скоріше, блюзово)
ППС
Власне, сам твір ...

Максим РИЛЬСЬКИЙ
* * *
Яблука доспіли, яблука червоні!
Ми з тобою йдемо стежкою в саду,
Ти мене, кохана, проведеш до поля,
Я піду — і може більше не прийду.
Вже й любов доспіла під промінням теплим,
І її зірвали радісні уста, —
А тепер у серці щось тремтить і грає,
Як тремтить на сонці гілка золота.
Гей, поля жовтіють, і синіє небо,
Плугатар у полі ледве маячить…
Поцілуй востаннє, обніми востаннє;
Вміє розставатись той, хто вмів любить.
1911—1918