Щоденник Літа: день книголюба

Інна Адруг підказала, що 9 серпня День Книголюба. І, звичайно, це й моє свято. Хоча зараз я читаю досить мало, уривками, з великими перервами, але читати люблю.

Навчилася читати я пізно, як за нинішніми уявленнями - у 7 років. Втім, одразу в досить швидкому темпі. І почала, як казали раніше, "ковтати книжки", як пиріжки. Тому в бібліотеці мені майже одразу давали "Пригоди Гулівера", "Хозяйка медной гори" і ще багато товстих книжок.

Але найбільшою радістю для мене була купівля книг. Бо вони були дефіцитом. Ще дуже раділа, коли хтось дарував книжку.

З тих книг дитинства та юності залишила кілька улюблених.
ЛЕСЯ УКРАЇНКА - збірник творів. Це мамина книга, яку їй подарували в школі за активність в підготовці до літературного свята. Їй цього року виповнилося 60 років - видання 1963 року. Обожнюю творчість Лесі - вона геніальна. Знайшла в книзі закладку ще студентських часів.

Дві маленькі книги пов'язані між собою. Одна - науково-популярна про космос, друга - фантастичні оповідання. Це великий етап життя, цікавість до фантастики та астрономії. Тоді я навчалася в 6-7 класі. Причому фантастична книга українською мовою. Пам'ятаю, як ми її татом купували в маленькому магазині біля районної лікарні.

Ще одна з улюблених - "Мауглі". Теж українською. Тут дуже класні казки та історії. І неймовірна своїм оформленням книга 'Золотий сверчок". Мальовані наче дитячою рукою ілюстрації дуже милі. Та й вірші польського письменника теж. Я досі пам'ятаю їх.

Зараз я частіше купую книги, ніж читаю. В березні 2022 року читала в погребі електронну книгу. Але, коли евакуйовувалася, то переживала, що стільки нечитаних книг залишається. Також зараз не можу ніяк налаштуватися на стабільне читання. А поки що дякую ЗСУ за можливість жити і читати.

Ірина ЛОМОНОС