Що може зробити сільський голова за 9 років
Невелике село Слобідка, що у Талалаївському районі Чернігівської області, знаходиться у мальовничій місцині, серед нафтових свердловин та зданих в оренду ставків та полів.
Повз село пролягають автобусні маршрути до Києва, Сум, Чернігова, Харкова та Полтави. Але, здавши все в оренду, та маючи таке вигідне розташування, село занепадає. Чому? Бо має невигідного керівника,
соплежуя. Голова староталалаївської сільради Покришка Василь Петрович за дев'ять років навчився лише обіцяти, але не робити те, про що його просять жителі села Слобідки на кожній сходці.
А просять його про таке:
1) Відремонтувати центральну вулицю, та засипати щебенем нецентральні, ґрунтові вулиці;
2)Зробити освітлення вулиць (Перемоги, Шевченка, Молодіжна, Ковпака, та Лютневої);
3) Відремонтувати дитячий майданчик;
4) Довести до ладу клуб-бібліотеку (вікна, сцена, поручень, двері, східці, лавочка при вході);
5) Встановити пожежний гідрант у селі;
6) Обкошувати узбіччя, розчищати самосів з дерев, збільшувати оглядовість на перехрестях;
7) Домовиться про постачання балонів з газом;
8) Не дати розсипатися церкві, що вже стоїть без купола.
Як бачите, пунктів не так багато, і можна було вже по одному їх усі зробити за цей час. Але, Покришці легше під диктофонний запис, у присутності керівників району та жителів села обіцяти це зробити, щоб через рік виправдовуватися, чому не зроблено жодного з цього пунктів, а через два роки давати відписку, що вперше про це чує. Здається, така ситуація влаштовує і представників з району.
Головна відмазка керівника сільської ради з бюджетом у декілька мільйонів – відсутність грошей. Хоча, які гроші потрібні, щоб узгодити графік постачання балонного газу чи нагадати фірмі, що орендує у нас поля, про їх обіцянку на сходці, встановити пожежні гідранти у селі.
Це типовий портрет незацікавленого підстаркуватого керівника, дідуся, якому важливіше досидіти до пенсії, а не розв'язувати соціально-економічні проблеми села. А от у селі Стара Талалаївка, яке також входить у нашу сільську раду, ситуація трохи краща. Там усі дороги вкриті асфальтом і підсвічені усі вулиці. Проведений газ.
Працює церква, бібліотека, будинок культури й т. д. Чому? Бо у селі Стара Талалаївка живе голова.
Між тим, наша сільська рада межує з двома іншими: з Харківецькою та Чернецькою. Так от голови цих сільрад, маючи менший бюджет, однаково дбають про великі та малі села. Щороку у Діброві або Новоселівці
вирішуються дрібні чи масштабні проблеми. Будь то дороги, газ, освітлення чи щось інше. Як їм це вдається, маючи менший бюджет? Вони звертаються за допомогою до підприємств, які орендують у них поля.
І хоча в усіх трьох сільських радах однакові фірми, що орендують землю, та найгірший керівник району, мабуть, у нас. До речі, ця ж фірма обіцяла взяти на себе половину затрат на проведення вуличного освітлення по селу Слобідка та засипати щебенем чи битою цеглою ґрунтові дороги села. А це ж вже левова частина проблем з нашого списку. Тобто, аби Василь Петрович був би дійсно керівником, а не протирав штани на задній парті, або хоча б витягнув язика з п’ятої точки, то наше село не було б занепадаючим.
Не можна сказати, що голова взагалі нічого не зробив для села Слобідки. Він витратив гроші на виготовлення технічної документації на підведення газу, але пройшло років п’ять, а газу немає, як і документів, бо він їх навіть не забрав. У 2017 виготовив технічну документацію на освітлення вулиць Перемоги, Шевченка, Молодіжної, Ковпака та Лютневої, але вони й досі без світла, а документація вже не дійсна. Завіз у 2016 році невелику купу щебеню, щоб засипати хоч декілька ям, але та куча й досі неторкана, і вже встигла порости травою та деревами.
Замінив у слобідському клубі декілька вікон, але інші вікна будівлі навіть без скла – на радість птахам та звірам. Підвіз у ФАП буржуйку, але не проконтролював встановлення, тому ФАП згорів майже одразу.
От і маємо багате, але занепадаюче село, від якого скоро залишиться суцільне розорене поле. У такій багнюці та темряві нецікаво жити молодим, а старих людей у нас стає все менше.
Павло КОЧЕРЖЕНКО
На фото: вікна в Будинку культури, центральна дорога, церква без купола
Фото автора
Повз село пролягають автобусні маршрути до Києва, Сум, Чернігова, Харкова та Полтави. Але, здавши все в оренду, та маючи таке вигідне розташування, село занепадає. Чому? Бо має невигідного керівника,
соплежуя. Голова староталалаївської сільради Покришка Василь Петрович за дев'ять років навчився лише обіцяти, але не робити те, про що його просять жителі села Слобідки на кожній сходці.
А просять його про таке:
1) Відремонтувати центральну вулицю, та засипати щебенем нецентральні, ґрунтові вулиці;
2)Зробити освітлення вулиць (Перемоги, Шевченка, Молодіжна, Ковпака, та Лютневої);
3) Відремонтувати дитячий майданчик;
4) Довести до ладу клуб-бібліотеку (вікна, сцена, поручень, двері, східці, лавочка при вході);
5) Встановити пожежний гідрант у селі;
6) Обкошувати узбіччя, розчищати самосів з дерев, збільшувати оглядовість на перехрестях;
7) Домовиться про постачання балонів з газом;
8) Не дати розсипатися церкві, що вже стоїть без купола.
Як бачите, пунктів не так багато, і можна було вже по одному їх усі зробити за цей час. Але, Покришці легше під диктофонний запис, у присутності керівників району та жителів села обіцяти це зробити, щоб через рік виправдовуватися, чому не зроблено жодного з цього пунктів, а через два роки давати відписку, що вперше про це чує. Здається, така ситуація влаштовує і представників з району.
Головна відмазка керівника сільської ради з бюджетом у декілька мільйонів – відсутність грошей. Хоча, які гроші потрібні, щоб узгодити графік постачання балонного газу чи нагадати фірмі, що орендує у нас поля, про їх обіцянку на сходці, встановити пожежні гідранти у селі.
Це типовий портрет незацікавленого підстаркуватого керівника, дідуся, якому важливіше досидіти до пенсії, а не розв'язувати соціально-економічні проблеми села. А от у селі Стара Талалаївка, яке також входить у нашу сільську раду, ситуація трохи краща. Там усі дороги вкриті асфальтом і підсвічені усі вулиці. Проведений газ.
Працює церква, бібліотека, будинок культури й т. д. Чому? Бо у селі Стара Талалаївка живе голова.
Між тим, наша сільська рада межує з двома іншими: з Харківецькою та Чернецькою. Так от голови цих сільрад, маючи менший бюджет, однаково дбають про великі та малі села. Щороку у Діброві або Новоселівці
вирішуються дрібні чи масштабні проблеми. Будь то дороги, газ, освітлення чи щось інше. Як їм це вдається, маючи менший бюджет? Вони звертаються за допомогою до підприємств, які орендують у них поля.
І хоча в усіх трьох сільських радах однакові фірми, що орендують землю, та найгірший керівник району, мабуть, у нас. До речі, ця ж фірма обіцяла взяти на себе половину затрат на проведення вуличного освітлення по селу Слобідка та засипати щебенем чи битою цеглою ґрунтові дороги села. А це ж вже левова частина проблем з нашого списку. Тобто, аби Василь Петрович був би дійсно керівником, а не протирав штани на задній парті, або хоча б витягнув язика з п’ятої точки, то наше село не було б занепадаючим.
Не можна сказати, що голова взагалі нічого не зробив для села Слобідки. Він витратив гроші на виготовлення технічної документації на підведення газу, але пройшло років п’ять, а газу немає, як і документів, бо він їх навіть не забрав. У 2017 виготовив технічну документацію на освітлення вулиць Перемоги, Шевченка, Молодіжної, Ковпака та Лютневої, але вони й досі без світла, а документація вже не дійсна. Завіз у 2016 році невелику купу щебеню, щоб засипати хоч декілька ям, але та куча й досі неторкана, і вже встигла порости травою та деревами.
Замінив у слобідському клубі декілька вікон, але інші вікна будівлі навіть без скла – на радість птахам та звірам. Підвіз у ФАП буржуйку, але не проконтролював встановлення, тому ФАП згорів майже одразу.
От і маємо багате, але занепадаюче село, від якого скоро залишиться суцільне розорене поле. У такій багнюці та темряві нецікаво жити молодим, а старих людей у нас стає все менше.
Павло КОЧЕРЖЕНКО
На фото: вікна в Будинку культури, центральна дорога, церква без купола
Фото автора
| Читайте також |
| Коментарі (0) |