Ще одне пропаще покоління

Спортивна пацанва у Києві, після басейну. Років 15-ть, гомонять:

- Чо там Краснодар?

- Нє знаю... Зєніт 1:0 виіграл. Прікінь?

- А ти скока паставіл?

- Тищу грівєн на цеескá.

Жуть... Ніякого блювотного рефлексу - торкатися вустами, розумом, уявою запорєбрика. Голосно, вульгарно оглашати роздягальню краснодарами. Ні-чо-го не від-чу-ва-ють.

І хоч сто прапорів України вивішуй в тому басейні - гибле діло.

Якщо змалечку чують під тими прапорами мову тренерів - московську. Якщо рукатий Усік під тим прапором катаєцця - в Московщину. Якщо русскій реп з кожного синьо-жовтого вуха - "батя-в-зданіі".

Шо? Ці люди пішли в ясла за Ющенка? А про війну з "сусідом" дізналися вже в середніх класах?

Ще одне пропаще покоління. Якому чвалать від Москви он отсюда - і до кінця живота свого.

Ростислав МАРТИНЮК