Головна › Новини › ПОГЛЯД
Щасливий щасниця...
15-Трав-18 501 0.0 0
Таке пише Агатангел Кримський. У своїх "Виривках з мемуарів одного старого гріховоди". Про "щасливчика".

Кримський - белетрист, який відкрився мені як пізній (останній?) носій літературної мови Гетьманщини (тобто нинішніх Чернигівської та Полтавської областей плюс кавалки Сумської і Черкаської).

Він пише ВИСОКОЮ мовою козацького станового населення 19 століття. Забутої української шляхти, яка заповідала забути за неї усім своїм нащадкам та грушевським включно.

Остання художня репліка живої мови Гетьманщини прийшла несподівано у стрічці "Припутні". Минулого року. Але у вкрай покаліченій одежині.

А в Кримського та мова звучить як оргáн. Де він цього набрався?? Академік і волиняка з походження:

"...через обличчя я дізнав любові більше, ніж хто - ЖІНВА мене аж на руках носила";

"...тим-то завсігди тяжко любив арію оперного Фауста";

"...всі люди ЗРОДУ еґоісти, альтруїстами вони стають уже ОПІСЛЯ";

"...в голові прокидається якась нова ГАДКА";

"...я ж БО не своєю волею РОДИВСЬ на світ";

"...ба й не вважали б на їх ОВСІМ";

"....я зміг ОЖЕНИТИСЯ з дуже багатою купчихою й сам зробивсь БАГАТИРЕМ, - а був ХРАПАК";

"...не знаю, що з нею зробилося: знаю тільки, що я після того тридцять ГОД не згадував про неї";

"...може як СПИШУ все докладно, то й зовсім нудьга втече";

"...дак чому ж мене каяття пориває? Чому я нудю світом? Чому моє серце стискається? Невже я помилявсь? Невже Бог єсть, та й це Він мене карає?"

Це буквально скількісь сторінок! Вголос таке читаєш - і чуєш людей із Голінки 1920-их років народження. Знаєш точно як інтонувать - до деталів. Навіть поставу міняєш.

І знов-таки - ніхто так не пише. Тепер. Якась незрима совєччина панує в каноні української мови. Ніде втулити оте неповторне ЄСТЬ - яке я так часто чував од старших людей. Які ніколи в житті слова катсапського до уст не брали. І могли, не виходячи за рамки "голінської мови", докладно, стéпенно пояснити а хоч би й усі секрети світобудови...

Незримий камертон вихопили з наших рук. І теперечки наша голінська молодь пише по фейсбуках МОСКОВСКИМ нарєчієм. Бо СВОЇ фальшивлять! На дудках фарбованих.

Багацько погані ми накоїли! - сказав би нашими устами Кримський. І діти нас тому цураються - по Бахмачах і Конотопах. Пишуть: "с в...мьім м...рта, девочки!"

І мінятимуть вони ті "марти" одну по другій - поки врода не вбіжить. А царство наше українське, НЕ ДУМАЮЧИ, (тобто "раптома") помре.

Ростислав МАРТИНЮК



Теги:українська мова, українська література, Ростислав Мартинюк, Агатангел Кримський


Читайте також



Коментарі (0)
avatar