Шарахання Зеленського допоки стоїть фронт
Росія повністю контролює порядок денний переговорів про мир. Більше того, вона висуває попередні умови ще до їх офіційного початку. Трамп і його команда дивляться на проблематику війни через російську оптику.
Москва задає рамку переговорів на основі вимог у Стамбульських переговорах 2022, виступі Путіна в російському МЗС у червні 2024.
Червень 2024 - це переказ Стамбульських тез, доповнений байкою про те, як Москва на певному етапі була готова вийти із Запорізької та Херсонської областей за умови збереження сухопутного коридору до Криму.
Десь тут міг би бути простір для того, що Келлог назвав теоретично можливими "територіальними поступками" Москви. Але більш вірогідно, Москва буде подавати відмову від ще не захоплених, але вписаних у російську конституцію територій як "територіальну поступку".
Що пропонує українська сторона? Який наш порядок денний? Які наші червоні лінії? Про це нічого толком не говориться окрім шарахань Зеленського від тези до тези в занадто численних інтерв’ю іноземним медіа.
Червоними лініями мають стати невтручання у внутрішні справи України та недоторканність Конституції.
Питання мови, культури, придуманої Путіним "денацифікації" тощо є внутрішніми питаннями і предметом торгів між зовнішніми гравцями бути не можуть.
В Конституції відображено все, що необхідно в контексті теперішніх обговорень - територіальний устрій України, вибори, зовнішньополітичний курс. Чіпати Конституцію не можна, особливо - чужими руками. Пригадуєте, яка напруга на вулиці під Радою виникла при спробі протягнути через Верховну Раду зміни, інспіровані Мінськими домовленостями?
Суто політично та з огляду на безпекові загрози, не можна допустити до скорочення ЗСУ до розміру меншого, ніж було напередодні повномасштабного вторгнення. У 2021 було, якщо не помиляюся, десь 250 тисяч. Досі ніхто у світі не вірив, що Україна готувалася напасти на Росію. Сподіваюся, і Трамп не вірить у це.
Звісно, домовленості третіх сторін, досягнуті без участі України, не будуть нас ні до чого зобов’язувати.
Допоки стоїть фронт.
Володимир КУХАР
Москва задає рамку переговорів на основі вимог у Стамбульських переговорах 2022, виступі Путіна в російському МЗС у червні 2024.
Червень 2024 - це переказ Стамбульських тез, доповнений байкою про те, як Москва на певному етапі була готова вийти із Запорізької та Херсонської областей за умови збереження сухопутного коридору до Криму.
Десь тут міг би бути простір для того, що Келлог назвав теоретично можливими "територіальними поступками" Москви. Але більш вірогідно, Москва буде подавати відмову від ще не захоплених, але вписаних у російську конституцію територій як "територіальну поступку".
Що пропонує українська сторона? Який наш порядок денний? Які наші червоні лінії? Про це нічого толком не говориться окрім шарахань Зеленського від тези до тези в занадто численних інтерв’ю іноземним медіа.
Червоними лініями мають стати невтручання у внутрішні справи України та недоторканність Конституції.
Питання мови, культури, придуманої Путіним "денацифікації" тощо є внутрішніми питаннями і предметом торгів між зовнішніми гравцями бути не можуть.
В Конституції відображено все, що необхідно в контексті теперішніх обговорень - територіальний устрій України, вибори, зовнішньополітичний курс. Чіпати Конституцію не можна, особливо - чужими руками. Пригадуєте, яка напруга на вулиці під Радою виникла при спробі протягнути через Верховну Раду зміни, інспіровані Мінськими домовленостями?
Суто політично та з огляду на безпекові загрози, не можна допустити до скорочення ЗСУ до розміру меншого, ніж було напередодні повномасштабного вторгнення. У 2021 було, якщо не помиляюся, десь 250 тисяч. Досі ніхто у світі не вірив, що Україна готувалася напасти на Росію. Сподіваюся, і Трамп не вірить у це.
Звісно, домовленості третіх сторін, досягнуті без участі України, не будуть нас ні до чого зобов’язувати.
Допоки стоїть фронт.
Володимир КУХАР
| Читайте також |
| Коментарі (0) |