Сергій з Покровська

Сергій, Покровськ. Скоцюрблений, худенький, на койці в реанімації, тільки з еваку.
- Ти як, боєць?
- Нормально, болить...

Кульове поранення в груди. Вхідне десь біля хребта на спині, маленька дірочка з обпеченими чорними краями. Вихідне, судячи з усього, під пахвою, де жмут скривавлених пов'язок, якась гуля під шкірою, наспіх зашитою кривими швами.

- І ще рука...
Праве плече закрите просяклою пов'язкою. Сірі очі, бліде личко. Мученик. За нас.
На комп'ютерній томографії якесь місиво з крові, легені, шматків ребер , металевих уламків і ще чогось, не зовсім зрозумілого. В рані, під шкірою і м'язами.

Ага. Згідно документації з місця попереднього перебування, виконана тампонада плевральної порожнини марлевими серветками для припинення кровотечі. Рана ушита наглухо. Разом з серветками. Угу. Цікаво.
- Дружище, треба оперуватись. Зараз прямо. Що скажеш?
Сірі очі зовсім прозорі. Бо боляче. Погано.
- Я згоден, робіть.

Скорчений в непомірно великому ліжку, обплутаний дротиками і трубочками, теплий, живий, поранений.
Беремо на стіл. Знімаю криві шви на рані під пахвою. Вивалюється дві просяклі напівнагноєною кров'ю великі серветки. Дякую, колеги, хоч попередили. Взагалі то воно робиться трохи не так. Але я ж розумію, що на стабпункті було не до сентиментів. Хай буде.

Видаляю місиво із згортків крові і уламків кісток, промиваю, ушиваю розбиту легеню. Через годину копіткої роботи все начебто і нічого - легеня ушита і герметична, плевральна порожнина вичищена і відмита, кісткові уламки видалені, ребра фіксовані, вхідне поранення висічене і оброблене. Закінчуєм
- Сергійку, ти як?
-Док! Настолько легче! Спасибо!

Сірі очі вже не страждають, а хочуть покурить.
Мама приїхала десь за тиждень, коли Сергій уже бігцем пробирався на місцевий базарчик за шаурмою - молодість, вона їсти хоче. Все правильно, так і має бути.

Прощались, обіймались. Удачі тобі, солдате! Не пропадай, ми тебе будемо пам'ятати.
Честь!

Олег ЛУЗАН