Секрет Авдіївки
Для сільськоі громади дуже важливо, хто саме стоїть на її чолі. У Авдіївці, що на Сосниччині, громаду вже упродовж 10 років очолює Анатолій АДАМЕНКО — чоловік молодий, енергійний, який, здається, абсолютно не втомився на своїй відповідальній посаді, а, навпаки, сповнений численних задумів про те, як зробити життя в селі кращим. У день нашої розмови на Анатолію Адаменку під білим піджаком була вишиванка. Коли я завважила це, він усміхнувся: «Я уважно й відповідально ставлюся до зовнішнього вигляду і переконаний, що ми, сільські голови, завжди повинні мати охайний вигляд, щоб люди бачили: це йде голова сільської громади, а не хтось там».
Початок
Коли ж 10 років тому він, ветеринар за освітою, очолив сільську громаду, чи не найпершою справою, за яку взявся спільно з сільськими депутатами, була газифікація села.
«Завдання було не з легких, — пригадує Анатолій Миколайович, — тому що село тоді зовсім не було газифіковане, кілька кілометрів газопроводу довелось прокладати просто через поля. Нам вдалося знайти чималі кошти — 400 тисяч гривень. Дуже допоміг нам у цих починаннях тодішній голова райдержадміністрації Володимир Бородавко, адже лише проект газифікації Авдіївки та сусідньої Шаболтасівки обійшовся у 45 тисяч. Допомогли нам також колишній голова адміністрації Василь Амельченко, депутати Олег Петров та Олег Ляшко. І загалом було протягнуло понад 23 кілометри газопроводу».
Знахідка для села — стоматолог
Мене, зізнаюсь, приємно здивував той факт, що в Авдіївці саме завдяки Анатолію Миколайовичу вже кілька років працює висококваліфікований стоматолог. Адже зі своїми зубними проблемами селяни, як правило, їдуть у районні лікарні, витрачаючи на це чимало часу й коштів. Я прошу розповісти, де сільський голова добув стоматолога.
Анатолій Миколайович усміхається:
— Не повірите. На трасі! Допоміг випадок. Їхав я якось у сусіднє село Холми. Бачу: на трасі стоїть чоловік, зупиняє машини. Я зупинився, щоб підвезти, поки їхали, розпитав, хто він. А чоловік і каже, що він стоматолог за фахом і проходить у Холмах інтернатуру. Так відбулося моє знайомство з чудовим лікарем Богданом Мисіком. Я запропонував йому подивитись на наш новий кабінет із сучасним обладнанням. Він приїхав, подивився. Сподобалось. Я запропонував йому роботу, а він отримав направлення до нас у село. Оскільки Богдан — людина сімейна, то за рахунок коштів місцевого бюджету ми придбали йому в селі добротний будинок. Зараз проводимо газифікацію.
— А сама ідея створення стоматологічного кабінету в селі Ваша?
— Так. Тому що проблема гарного медичного обслуговування селян присутня в багатьох населених пунктах. Вона не нова. І у вирішенні її в Авдіївці нам допомогли депутати обласної ради. Чотири роки тому, коли виділені депутатські кошти подекуди роздавалися направо й наліво, то депутати, закріплені за нашим районом, вклали ці кошти у створення цього стоматологічного кабінету. Це обійшлося в суму майже 55 тисяч гривень.
Про людей і картоплю
Авдіївка поки що не має солідних інвесторів здалеку — тут самі фермери, за висловом Анатолія Адаменка, самі собі інвестори. А оскільки в цій місцевості найголовнішою культурою ще від часів Радянського Союзу була картопля, то й сьогодні найбільш потужні фермерські господарства займаються саме картоплею. Я прошу сільського голову назвати місцеві бізнесові структури, які дають людям робочі місця і завдяки яким село має хороші перспективи для розвитку.
— У нас гарно працюють товариство «Прогрес», фермерське господарство «Сівер», ПАТ «Авдіївський агрохім».
— А як справи з паями? — цікавлюся.
— Коли ми проводили розпаювання, — розповідає Анатолій Миколайович, — то виділили в натурі землю всім, хто хотів працювати. І на сьогоднішній день сільськогосподарські паї отримали 288 осіб. Думаю, це достатньо для того, щоб працювати на землі.
— А які Ваші думки щодо цінової політики в державі?
— Господар тримає корову і продає молоко заводу. І сьогодні він це робить по 1 гривні 60 копійок або 1 гривні 50 копійок за літр. А в магазинах Чернігова та й інших міст один літр молока коштує 8 гривень. Тож виникає слушне запитання: чому така різниця? Так само і картопля. На сьогоднішній день її закуповують по 1 гривні 20 копійок або по 1 гривні 10 копійок за кілограм. А читаю повідомлення про проведені тендери і дізнаюся, що закуповують картоплю по 4 або 5 гривень. Тож мене й цікавить: що це за картопля така особлива, що вона стільки коштує? Тому я й хочу запропонувати всім бажаючим: приїдьте в нашу Авдіївку, де вам продадуть чудову картоплю по 1 гривні 50 копійок за кілограм — і ви зможете забезпечити якісною продукцією всі дитсадки та школи. І це буде набагато краще, ніж завозити картоплю з-за кордону.
— А яку ціну Ви вважаєте прийнятною для сільськогосподарської продукції?
— Прийнятною є та ціна, за яку господар може придбати і солярку, і бензин, і нагодувати сім’ю, і залишити частину коштів для розвитку свого господарства. Оце й було б прийнятною ціною.
Інеса ФТОМОВА
Скорочено. Повністю в газеті "Сіверщина" за 27 вересня
| Читайте також |
| Коментарі (0) |