Картопля по 80
Моя Авдіївка – як затуплена: на чудовий концерт недільного дня прийшли золедве 4 десятки земляків. Не побачив я ні сільського голови, ні вчителів, а ті, що прийшли, бідкалися: картоплю задешево скуповують чорняві! Того ж дня ми були в Чорнотичах та Хлоп’яниках – там люди видалися набагато притомнішими. А в моєму селі, як сказав один земляк: «Цікавить тільки добра ціна на картоплю, і тоді авдіївці б на гелікоптерах літали!». Нема в людей тями, що ціна на картоплю –в прямій залежності від політики, якою вони начебто ганьбують. Про це намагалися довести кандидат у народні депутати Леонід Неживий та депутат обласної ради Віктор Лазар, які того дня виступали в селах Сосницького району.
Дешеве беруть і молоко – всього по гривні 70 копійок. Мій колишній сусід по чепурнівці Віктор розказав, як різко зменшилася череда: «Аби не баба Баранка – так і того б не було». Бабі мо’ за 90, а вона досі коло корівки тупає – як наче її на світі й тримає. А так люди позбувалися і корів.
«Я знаю, що робити, але ви так робити не будете!», -- не витримав Віктор Лазар. І розповів, як на Волині селяни тиждень не здавали ні краплі молока і заводи, що змовилися щодо ціни, мусили піднімати її. Чи здатні до такої солідарності авдіївці, чорнотичани? Ні. Бо, як сказала одна жінка, «у мене син вчиться, так я й по 60 копійок картоплю віддам!». А минулого року взагалі возами та причепами у лісо полоси і яри повивозили – вродило багато, а ціни не було.
Чекання на пана – таке враження від багатьох селян. У Хлоп’яниках добалакалися до того, що в шкільному туалеті дірки великі, а щоб зробити нормальний, треба 60 тисяч гривень. Це в лісовому селі! 60 учнів у школі – відповідно кожна сім’я б принесла по дошці і зробили б уже – ні, звертаються до кандидата у депутати!
Я розумію, що не треба дорікати п’яному чоловікові у Хлоп’яниках, який проспав усю зустріч – слабка людина, але коли громада не може зробити шкільний туалет, не може зробити церкву (на вулиці моляться коло вкопаного хреста, а приміщення шкіриться вибитими вікнами!), коли в Чорнотичах у центрі села – сміттєзвалище і смердючий ставок, то ніякий депутат, президент з усім урядом укупі не здатні замінити людей. Щоправда, вони здатні людей організувати і дати надію, але хто ж про це думає в погоні за владою і набиванням кишень?!
Тому й треба обирати нових, які ще не були в політиці. Таке моє враження від поїздки рідними селами.
А ще сподобалися два сосницькі хлопці – після всього запланованого того дня, вони підійшли запитати: «Ми знаємо, що на виборах будуть фальсифікації – так на Київ уже готуватися?».
Хлопці, готуйтеся! Україна ще жива!
Василь ЧЕПУРНИЙ
Опубліковано в газеті "Сіверщина" за 4 жовтня
| Читайте також |
| Коментарі (3) |
|
| |
0
