"Русскій мір" тріщить у Казахстані
Є ймовірність, що найближчі тижні РФ буде не до нас. Тому що Казахстан «русскій мір» (РМ) розглядає як свій тил, і будь-які заворушення в тилу сприймає болісно. Можливо, болісніше, ніж дрейф України на Захід.
Звісно, реакція РФ буде істеричною. Літаки з добре тренованими «шахтарями і комбайнерами», думаю, готові – якщо уже не полетіли на Казахстан. Так само, китайські «інструктори спецназу» уже, ймовірно, готові для висування на східні області країни. (Так само, думаю, не спали у штабах Ердогана, нашого найближчого сильного союзника)
В разі втрати Казахстану союз Китаю і РФ отримають, по-перше, величезну «пробку» на шляху альтернативного, не-морського шляху товарів до ЄС. Адже саме у Астані китайський лідер Сі Дзиньпін оголошував про створення «Шовкового шляху», а от буквально 3 грудня китайська агенція Сіньхуа хвалилася новиною про запуск поїзда з серединного Китаю у Петербург, з продовженням контейнерної лінії у Німеччину.
По-друге, Казахстан – це ТИСЯЧІ кілометрів спільного кордону з РФ, який треба буде чимось прикривати. Москва ледь може зібрати військо, щоб погрожувати нам. Можна тільки уявити, наскільки важно Кремлю стане, коли виникне необхідність створювати військову інфраструктуру для захисту від (реальної чи уявної) воєнної загрози з боку Казахстану.
***
В якомусь сенсі Казахстан і його сусіди – це і є осередддя «русского міра», його найглибші скрєпи.
Там діє у негласний суспільний договір, котрий можна звести до формули «ви забираєте у нас політичні свободи, але гарантуєте гарну миску рису».
Зараз із «мискою рису» в Астані та прилеглостях сталися проблеми. Зверніть увагу, подія за українськими масштабами смішна – скраплений газ подорожчав до 7-8 грн за літр. У нас, нагадаю, він коштує вдвічі більше. Але річ не у ціні, це – справа принципу.
Народ терпів десятки мільярдів накрадених Назарбаєвим доларів, бо той «ділився за народом» - давав дешеві енергоносії та й взагалі не заважав особливо заробляти. Але ось варто було трохи підвищити ціну на газ – як почалися саме ПОЛІТИЧНІ протести. Вочевидь, крадійство дістало, як дістали багато інших факторів.
Це – приклад для «глибинного народу» РФ, що можна встати і знести чекістсько-крадійську систему. Зовсім не під чужими для московського менталітету демократичними гаслами за свободу, а за те, що верховні крадії перестали ділитися з народом.
Плюс, оця негайна готовність до силового бунту. В РФ і Білорусі орієнтованість на ненасильницький протест проти озброєного режиму змусила програти не один і не два шанси революцій.
В Казахстані цим не страждають, і цей зразок дій мав би теж непокоїти Путіна.
Ігор ЛУЦЕНКО
Звісно, реакція РФ буде істеричною. Літаки з добре тренованими «шахтарями і комбайнерами», думаю, готові – якщо уже не полетіли на Казахстан. Так само, китайські «інструктори спецназу» уже, ймовірно, готові для висування на східні області країни. (Так само, думаю, не спали у штабах Ердогана, нашого найближчого сильного союзника)
В разі втрати Казахстану союз Китаю і РФ отримають, по-перше, величезну «пробку» на шляху альтернативного, не-морського шляху товарів до ЄС. Адже саме у Астані китайський лідер Сі Дзиньпін оголошував про створення «Шовкового шляху», а от буквально 3 грудня китайська агенція Сіньхуа хвалилася новиною про запуск поїзда з серединного Китаю у Петербург, з продовженням контейнерної лінії у Німеччину.
По-друге, Казахстан – це ТИСЯЧІ кілометрів спільного кордону з РФ, який треба буде чимось прикривати. Москва ледь може зібрати військо, щоб погрожувати нам. Можна тільки уявити, наскільки важно Кремлю стане, коли виникне необхідність створювати військову інфраструктуру для захисту від (реальної чи уявної) воєнної загрози з боку Казахстану.
***
В якомусь сенсі Казахстан і його сусіди – це і є осередддя «русского міра», його найглибші скрєпи.
Там діє у негласний суспільний договір, котрий можна звести до формули «ви забираєте у нас політичні свободи, але гарантуєте гарну миску рису».
Зараз із «мискою рису» в Астані та прилеглостях сталися проблеми. Зверніть увагу, подія за українськими масштабами смішна – скраплений газ подорожчав до 7-8 грн за літр. У нас, нагадаю, він коштує вдвічі більше. Але річ не у ціні, це – справа принципу.
Народ терпів десятки мільярдів накрадених Назарбаєвим доларів, бо той «ділився за народом» - давав дешеві енергоносії та й взагалі не заважав особливо заробляти. Але ось варто було трохи підвищити ціну на газ – як почалися саме ПОЛІТИЧНІ протести. Вочевидь, крадійство дістало, як дістали багато інших факторів.
Це – приклад для «глибинного народу» РФ, що можна встати і знести чекістсько-крадійську систему. Зовсім не під чужими для московського менталітету демократичними гаслами за свободу, а за те, що верховні крадії перестали ділитися з народом.
Плюс, оця негайна готовність до силового бунту. В РФ і Білорусі орієнтованість на ненасильницький протест проти озброєного режиму змусила програти не один і не два шанси революцій.
В Казахстані цим не страждають, і цей зразок дій мав би теж непокоїти Путіна.
Ігор ЛУЦЕНКО
| Читайте також |
| Коментарі (0) |