Розхитаний стілець від Олександра Довгаля

Борис Мелашенко: Прочитав чи то статтю, чи інтерв’ю у «Деснянській правді» нового-старого голови Корюківської адміністрації Олександра Довгаля «Давайте розуміти і розрізняти» і не міг не відгукнутися, знаючи Корюківський район і особисто О.Довгаля. Власне, про нього не раз писала викривальні матеріали і «Сіверщина».

Публікація стосується і мене, і моїх колег, адже саме я отримав у березні 2005 року від Олександра Довгаля і районне господарство, і власне райдержадміністрацію. Район займав тоді передостаннє місце в області, а заборгованість по зарплаті на активно працюючих підприємствах складала майже чверть мільйона гривень. Приміщення державної адміністрації нагадувало занедбану контору: за столом голови РДА стояв старий розхитаний стілець, секретар працювала на друкарській машинці 60-их років, усі автомобілі потребували термінового ремонту.

А ще — заборгованість за паливо: офіційна і неофіційна. Остання сягала суми, що дорівнювала семи тоннам (!) 95-го бензину.

Олександр Довгаль пішов тоді, як кажуть, без наслідків. Його проблеми я поступово вирішив, тому можу сміливо запитати — хто ж із нас має право дорікати?!

Образи тодішніх голів райдержадміністрацій за те, що їх «одним махом виштовхали в потилицю», є безпідставними, адже стаття 8 Закону «Про місцеві державні адміністрації» прямо вказує на те, що вони призначаються «на строк повноважень Президента України». Пішов Кучма — пішли його ставленики. Пішов Ющенко — те ж саме.
На першій сесії районної ради після мого призначення голова ради Василь Хроленко сказав: «Дуже добре, що новопризначений голова РДА не став махати мечем наліво, направо — все робиться для стабілізації ситуації в районі та плідної роботи».

Закон не ґрунтується на емоціях. Більше того — працевлаштуванням Олександра Довгаля я займався особисто. Роботу з доброю зарплатою і непоганими перспективами знайшов йому в Чернігові. Олександр Васильович був на співбесіді, але сам, підкреслюю, сам, відмовився. Пізніше, правда, коли я більше дізнався про стиль і методи роботи цього «професійного менеджера», я й дякував йому, що відмовився, — і йому менше сорому, і мені в Сірка очей не позичати.

У своєму інтерв’ю він не сказав, чому, вболіваючи за підготовку професіоналів із державного управління, він сам до академії не вступав, хоча головою райдержадміністрації працював сім років. Часу було вдосталь. Не сказав пан Довгаль, чому і його заступники не навчались. Заступник із фінансово-економічних питань вийшов на пенсію — мабуть, єдиний в області, хто працював узагалі без вищої освіти. Інший заступник Довгаля був притягнений до кримінальної відповідальності (засуджений до 5 років умовно). Прийшовши на посаду, я звільнив тільки одного — заступника з гуманітарних питань, якого згодом по достоїнству оцінили в селі Бреч, не вибравши сільським головою.

Оригінально пояснив теперішній голова Корюківської РДА причину того, що при значній роботі з підготовки кадрів в академії він взяв на роботу заступників пенсійного віку: «Я готовий був би взяти молодших, свіжіших, амбітніших, але де їх взяти?!» Нагадаю про одного. Вже працюючи головою Корюківської райдержадміністрації, отримував скарги випускника Академії управління Юрія Мотрича, колишнього директора держлісгоспу. Олександр Довгаль працевлаштував його на одну з найнижчих посад, а потім змусив звільнитися з роботи взагалі. До речі, і зараз Довгаль його до своєї команди не взяв.

Яка ж команда приступила зі мною тоді, в 2005 році, до роботи, що її так батькує Довгаль? Перший заступник Михайло Воротинський тривалий час керував у районі, він став для мене взірцем державного управлінця. Валерій Марченко — заступник із фінансово-економічних питань, трудоголік. Має три вищі освіти. На сьогодні — директор Носівського цукрозаводу. Віктор Чернуха — заступник із житлово-комунальних питань, грамотний керівник, який міг і працював по 20 (!) годин на добу, наприклад, при загрозі затоплення Корюківки в 2006 році. Алла Кун — заступник із гуманітарних питань, могла стати до плити і приготувати обід із продуктів, куплених за власні кошти, для голодних дітей, горе-батьки яких вештались бозна-де. Олександр Безнісько — керівник апарату, людина букви закону. Прекрасний організатор. Грамотним, толерантним керівником був і Микола Ющенко. Тож не треба ганьбити цих людей.

В статті декларується ностальгія за кучмівською добою. «Все розбалансувалось. Люди розбалувались! Пора наводити порядок», — говорить Олександр Довгаль. Певно, саме порядком можна назвати повернення на керівні посади кучмівських кадрів, яким до пенсії залишилися лічені місяці.
Мабуть, зразком наведення порядку є і така зневага О.Довгаля до своїх земляків: «Показав пенсіонер із найвіддаленішого села регіону своє посвідчення і поїхав у Корюківку випити кегового пива. Пиво сподобалось, і він щодня їде пити те пиво — де вихід? Час наводити порядок!» Я не знаю, чи є реагування на це цинічне висловлювання з боку районної ради ветеранів та обласної адміністрації. Всі ж бо знаємо, що і учасник бойових дій, і колишній трудівник не за пивом у райцентр їздить, а в лікарню за втраченим здоров’ям.

У Корюківському районі знають про результати «професійного» керування Довгаля протягом 1998–2005 років. Наведу кілька замовчуваних цифр. У своєму інтерв’ю Олександр Довгаль зазначив, що в районі у 1991 році була певна кількість худоби — а до чого тут 1991 рік, якщо О.Довгаль почав працювати головою районної держадміністрації у липні 1998 року? Звідти і почнемо.

Тоді в районі було 23 сільгосппідприємства, 19 072 голови великої рогатої худоби, 5 959 корів, а в квітні 2005 року, коли я прийняв справи, було вже 16 сільгосппідприємств, 8 886 голів великої рогатої худоби і 2830 корів.

Отже, за роки керування Довгаля у районі було вирізано 52 відсотки поголів’я, третина ферм зникла як виробничі дільниці і була розграбована. Нагадаю про міцне господарство «Зоря», у якому за часів нашого Довгаля поголів’я худоби зменшилось на 70 відсотків. Парадоксально, але без особистого дозволу голови районної державної адміністрації не можна було здати на м’ясокомбінат навіть одну корову, але декому було дозволено вирізати цілі ферми. Отакий був «порядок» і «дисципліна»!

Корюківчани також пам’ятають, як за ініціативою влади Довгаля в місті закрили чотири дитячі садки. Пам’ятають і в Холмах, як у селищі продали підприємцю ринок, а той встановив пилораму для розпиловки лісу. І люди змушені були торгувати прямо на дорозі в пилюці. Тому одним із перших кроків моєї команди було термінове облаштування ринку, який, до речі, діє там і дотепер.

У статті Довгаля багато турботливих розмірковувань про природні багатства — землі, воду, ліс. І, звичайно, він налаштований нікому й нічого не давати задарма. Це байки для наївних читачів.

Ось факти. Землі села Олександрівка, найродючіші в районі, за ініціативи та за підписом саме О.Довгаля були віддані в довгострокову оренду. А потім — у боргову заставу, а далі — у приватну власність. Продали і всю худобу по ціні 1 грн 62 копійки за кілограм живої ваги. Чим не дурничка, проти якої тепер виступає Довгаль?

У лютому 2004 року розпорядженнями №№ 73 і 74 О.Довгаль віддав в оренду не тільки 91 гектар озер у мальовничому лісі біля Холмів, але й дорогу загального користування площею 4,4 га. Причому ставки були віддані з порушенням Земельного кодексу України, адже в них був тоді законний власник — «Чернігіврибгосп» із державним актом на право постійного користування.
В наступному, 2005 році Довгаль передав агрофірмі «Ніка» з Менського району 119, 39 га земель лісового фонду (розпорядження № 21). Пізніше мені разом зі спеціалістами довелося докласти багато зусиль, щоб повернути в район земельну ділянку.
У сільгосппідприємств за часів перебування Довгаля при владі незаконно забрали всі землі лісового фонду. Нова влада, що асоціюється з Ющенком, у 2006 році виграла всі судові позови й повернула сільсгосппідприємствам району 7933 гектари лісів. Це все дурнички, про які так багато говорить пан Довгаль?

Мені є чим пишатися за час своєї роботи в Корюківському районі, адже у 2006 році район було нагороджено дипломом першого ступеня, а в 2007 — третього ступеня. Ми змогли відкрити дитсадок у Прибині, газифікувати Забарівку та Олександрівку, ліквідувати заборгованість по зарплаті, організувати роботу по завершенню довгобуду — Забарівської ГРС ( шість років там ніхто нічого не робив), відремонтувати дороги району, розпочати ремонт районної лікарні, відремонтувати Будинок культури та котельню школи у Холмах, реконструювати ринок там же. Принагідно хочу подякувати за допомогу директорам державних лісгоспів — Олександру Демченку, Петру Погребняку та голові наглядової ради Корюківської фабрики технічних паперів Анатолію Бондарю.

Дякую за спільну роботу і підтримку мешканцям Корюківського району, яким хочу сказати про нову владу: дивіться, хто прийшов і з якою метою!

Борис МЕЛАШЕНКО,
голова Корюківської районної державної адміністрації у 2005 -- 2008 роках