Російська "отзивчівость" раптом прокинулась...

Одним із центральних міфів російсько-радянської культури є теза про її "всемирную отзывчивость". Мовляв, для них чужого болю не існує, і є навіть пісня про це: "Гранада, Гранада, Гранада моя!" (Чи Гренада, а може Гренландія, нєважно).

І от, вже півроку як Росія напала на сусідню країну, нищить життя цілого "братнього народу", руйнує цілі міста, вбиває і калічить тисячі людей, а в російській культурі ніякої "отзивчівості". Деякі, як наприклад режисер з українським прізвищем Бортко, що сплагіатив у італійців постановку "Собачого серця", навіть вимагають "ужесточіть".

А в Росії все добре. Так само "упоітєльни вєчєра", і ніщо не псує "хруст французской булкі".
І тут раптом стається трагедія. Деякі європейські країни обіцяють обмежити видачу представникам російської культури туристичних віз... От, де прокинулася "отзывчивость"!

Максим РОЗУМНИЙ